Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

7. ЛИСТ ДО Г. С. ТАРНОВСЬКОГО. 26 березня 1842. С.-Петербург

 
        С.-Петербург — 1842, марта 26.
 
        Григорий Степанович!
        Я думаю, вы меня хорошенько побранили за «Гайдамаки». Было мне с ними горя, насилу выпустил цензурный комитет, возмутительно да и кончено, насилу кое-как я их уверил, что я не бунтовщик. Теперь спешу разослать, чтобы не спохватились. Посылаю вам три экземпляра, один возьміть собі, другий оддайте Н[иколаю] Андреевичу maestro Маркевичу, третій Віктору Забілі на заочное знакомство. По вашему реєстру я поручил И. М. Корби раздать экземпляры. Прощайте, желаю вам встретить весну весело. А у нас еще зима.
        Ваш покорный слуга
 
        Т. Шевченко
 
        P. S. Трохи-трохи був не забув. Я чув, що в вас є молоденькі дівчата. Не давайте їм, будьте ласкаві, і не показуйте мої «Гайдамаки», бо там є багато такого, що аж самому сором. Нехай трошки підождуть, я їм пришлю «Черницю Мар’яну», к Великодню думаю надрюковать. Це вже буде не возмутительное.
        Ще раз P. S. Поправляйте, будьте ласкаві, самі граматику, бо так погано видержана коректура, що цур йому.

 
 
 
Примітки
 
        Подається за автографом (ІЛ, ф. 1, № 211).
        Вперше надруковано в журналі «Основа» (1862. — № 5. — С. 4) з пропуском слів «возмутительно, да и кончено».
        Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. — СПб., 1911. — Т. 2. — С. 345.
        Тарновський Григорій Степанович (1788 — 1853) — український поміщик, власник сіл Потоки Київської губернії та Качанівка Чернігівської губернії, в яких бував Шевченко. Качанівку, де Г. С. Тарновський зібрав велику бібліотеку, створив картинну галерею, відвідували М. В. Гоголь, М. І. Глинка, С. С. Гулак-Артемовський, Л. М. Жемчужников, М. О. Максимович, М. А. Маркевич, В. І. Штернберг та ін. У 1839 р., очевидно, через Є. П. Гребінку, Г. С. Тарновський познайомився з Шевченком, бо вже тоді дещо знав про його віршування. Під час першої подорожі в Україну 1843 р. Шевченко відвідав Качанівку. Його враження відбилися пізніше в повісті «Музыкант», в якій Г. С. Тарновського змальовано в образі Арновського.
        Я думаю, вы меня хорошенько побранили за «Гайдамаки». — Поет просить пробачення за несвоєчасне надіслання примірників поеми «Гайдамаки», які передплатив Г. С. Тарновський для себе і знайомих.
        Было мне с ними горя, насилу выпустил цензурный комитет... — Поема «Гайдамаки» викликала невдоволення цензури своїм національно-визвольним пафосом. Цензор П. О. Корсаков тримав її з 11 листопада до 29 листопада 1841 р., протягом грудня її надруковано, але до випуску в світ підписано тільки 21 березня 1842 р. (Див.: Бородін В. С. До цензурної історії першого видання поеми «Гайдамаки» // Збірник праць п’ятнадцятої наукової шевченківської конференції. — К., 1968. — С. 76 — 78). Така затримка видрукованої вже книги спонукала поета якнайшвидше розіслати її передплатникам і знайомим. У примірниках поеми «Гайдамаки», подарованих Р. І. Чернявському (ІЛ, ф. 1, № 6) та Г. Ф. Квітці-Основ’яненкові (див.: Ланевський. Знахідка нового листа Т. Г. Шевченка // Червоний шлях. — 1926. — № 2. — С. 163) Шевченко відновив деякі цензурні вилучення.
        Маркевич Микола Андрійович (1804 — 1860) — український історик, поет і етнограф. Освіту здобув у Благородному пансіоні при Петербурзькому університеті. У Москві 1831 р. видав збірку поезій «Украинские мелодии». Був знайомий з О. С. Пушкіним, Є. А. Баратинським, В. К. Кюхельбекером. Написав п’ятитомну «Историю Малороссии» (М., 1842 — 1843), яка охоплює період від найдавніших часів до кінця XVIII ст. З Шевченком познайомився 1840 р. у Петербурзі.
        У щоденнику М. А. Маркевича (зберігається в ІРЛІ, відділ рукописів, ф. 488, № 39) зустрічаємо цінні відомості про Шевченка 1840 р. (див.: Спогади про Тараса Шевченка. — К., 1982. — С. 72-73). У 1847 р. М. А. Маркевич поклав на музику поезію Шевченка «Думка» («Нащо мені чорні брови...»).
        ...третій Віктору Забілі на заочное знакомство. — Забіла Віктор Миколайович (1808 — 1869) — український поет-романтик. Шевченко знав В. М. Забілу з розповідей В. І. Штернберга, який зустрічався з ним під час поїздки в Україну 1836 — 1838 рр. У 1842 р. Шевченко передав для В. М. Забіли примірник «Гайдамаків». Познайомились вони 1843 р. у Качанівці, у січні 1846 р. зустрічалися в Мойсівці у маєтку Т. Г. Волховської, а на початку 1847 р. Шевченко відвідав В. М. Забілу на його хуторі Кукуріківщина (тепер Забілівщина), намалював його портрет, який досі не розшуканий.
        В. М. Забіла вчився у Ніжинській гімназії вищих наук разом з Гоголем і був з ним у приятельських стосунках. Вірші почав писати рано, але не клопотався про їх друк; за його життя опубліковано лише п’ять поезій, з яких три — в альманасі «Ластівка» (Шевченко міг познайомитися з ними до публікації, оскільки допомагав Є. П. Гребінці укладати альманах). Збереглося жартівливе послання В. М. Забіли до Шевченка (див.: Листи до Тараса Шевченка. — С. 17 — 18). Під час арешту поета 1847 р. серед його паперів виявлені й вірші В. М. Забіли (див.: Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. — С. 120). В. М. Забіла є прототипом Віктора Олександровича в повісті Шевченка «Капитанша». 1861 р. він супроводив домовину поета від Борзни до Києва і Канева, допомагав упорядковувати могилу на Чернечій горі.
        Корбе Іван Михайлович (1800 — 1868) — генерал-майор, власник села Вейсбахівка. Шевченко познайомився з ним у Петербурзі не пізніше 1840 р., зустрічався тут як до заслання, так і після. Під час подорожей в Україну 1843 — 1845 рр. гостював у його маєтку разом з Я. де Бальменом, В. О. Закревським, М. А. Маркевичем. Зберігся жартівливий лист до М. А. Маркевича від 21 січня 1844 р. з підписом Шевченка та І. М. Корбе (див. розділ «Колективні листи»).
        Я чув, що в вас є молоденькі дівчата. — Поет має на увазі небог Г. С. Тарновського, які виховувалися в нього. Пізніше одна з них вийшла заміж за лікаря Л. О. Бурцева, якого Шевченко згадав у повісті «Художник», а друга — за Кржисевича. 1858 р. Шевченко намалював у Петербурзі портрет Марії Степанівни Кржисевич, яка була приятелькою М. І. Глинки, подарував їй свій офорт «Притча про виноградаря» і зробив запис у щоденнику 1 квітня 1858 р. про зустріч з нею.
        ...пришлю «Черницю Мар’яну», к Великодню думаю надрюковать. — Шевченко покладався на запевнення О. О. Корсуна, що другий випуск альманаху «Сніп», до якого подав він поему «Мар’яна-черниця», незабаром вийде з друку. Одначе цей випуск альманаху не вийшов, і поема «Мар’яна-черниця» тоді не була опублікована.
 
Tags: 1842, Листи
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments