Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В останні часи свого віку, стор. 26]
 
 
XII
 
        Нещасливе сватання до Полусмаківни було останньою краплею тієї отрути, що доля і люде щедрою рукою лили в Шевченків духово-моральний і матеріальний організм. Коли ми звернемо увагу на те, що Тарас зараз же, розцуравшись з Ликерією, вдався, як бачили ми, до Федота Ткаченка, просячи знайти йому «кирпатеньку чорнобривку», так не можна нам не перейнятися разом з Костомаровим 1249 думкою, що пильнування поета одружитися було просто вже дориванням розпуки. І не диво було впасти в розпуку. Прожити сорок сім літ в неволі, в кайданах, в ярмі туги, скорбот та страждання за свій рідний край, за свій народ і не бачити задля себе й на останку спокійно-ясних днів!.. Перекаланати такий тяжкий вік і нарешті запевнитися, що нещастя просто глумиться з його, наділяючи йому чисто на один глум нові та нові невдачі, немов на те, щоб він ще більш почував і тямив усю печаль гірку свого життя тужливого: щоб він зрозумів, що щастя людське, коли і є на землі, так не про його. Хто інший з таким великим талантом, як Шевченків, але чоловік менш за його скромний, утішив би себе надією, що за всі його страждання великі буде йому і нагорода велика, та велике щастя, що зоветься безсмертною славою в нащадках. Так же така утіха не властива була вдачі Шевченка... він добре бачив, що святий огонь бадьорості, енергії і дару поетичного погасає: вже тільки жевріє і от-от згасне навіки. І почував, і тямив великий страждальник, що пора
 
                ...заходиться риштувать
                Вози в далекую дорогу,
                На той світ...
 
        Свідомий свого нещастя, своєї недолі, поет не хоче, та й не може підлягти покірливо під неминучий задля всіх людей присуд! Він наче той Прометей, часом прокидається з розпуки, пробує порвати кайдани нещастя: його хоч і обгорнула розпука, а проте часом він переймається надією на ліпше і висловлює свідомість, що в ту «далеку дорогу» йому лаштуватися рано ще. За кілька день до смерті він збирається
 
                До Ескулапа на ралець,
                Чи не одурить він Харона
                І парку-прялку 1250.
 
        І сподівається, що тоді
 
                Поки б химерив мудрий дід,
                Парили б ми понад землею
                Та все б гекзаметри плели 1281.
 
 
        Таку двоїсту свідомість, таку розпуку і надію я спостерігаю трохи що не по всіх Тарасових листах і віршах, написаних після розцурання з Полусмаківною за останніх п’ять місяців віку його.
        «Що мені в світі робити! Я одурію на чужині та на самотині...» — писав він до Варфоломея 1252 і сподівається, що навесні приїде на Україну...
        В віршах, написаних того ж самого дня, поет спершу ніби покірливо підлягає долі лихій і каже:
 
                Не нарікаю я на Бога,
                Не нарікаю на нікого:
                Я сам себе дурний дурю...
                А більше, бачиться, нікого...
 
        Але зараз же велика душа висловлює надію на «добрі жнива...». Ще мент — надію покриває якась примрака, і поетові здається, що він «дурить себе знову своїм химерним добрим словом...» 1253.
        Минає десять день, і поет признається, що
 
                Холодним вітром від надії
                Уже повіяло... Зима...
                Сиди один в холодній хаті...
                Не жди весни, святої долі,
                Вона не прийде вже ніколи
                Садочок твій позеленить,
                Твою надію оновить...
                . . . . . . . Сиди
                І нічогісенько не жди 1254.
 
 
        За два тижні в душі поета знов блище надія, надія на світ не тільки задля себе, але і задля свого народу. «Ледача воля», стережучи «маленьку душу», казала їй:
 
                Не зійде сонце!.. Тьма і тьма,
                І правди на землі нема.
                Ледача воля одурила
                Маленьку душу; сонце йде
                І за собою день веде...
 
        Не довго, одначе, дуже не довго світ сподіваний бадьорив дух поета. За чотири дні свідомість самітності й журба-туга чорною хмарою розпуки застилають душу наболілу:
 
                «Якби з ким сісти хліба з’їсти,
                Промовить слово, то воно б
                І хоч як-небудь на сім світі
                А все б таки якось жилось:
                Та ба! нема з ким... Світ широкий,
                Людей чимало на землі...
                А доведеться одиноким,
                В холодній хаті кривобокій
                Або під тином простягтись!..
                Або... ні!., треба одружитись,
                Хоча б на чортовій сестрі!
                Бо доведеться одуріти
                В самотині...» 1255.
 
        В оцих віршах, наче в тій воді прозорій, ми бачимо поетову душу: бачимо її страждання, бачимо як вона в самотині не дасть собі ради... Прирівнявши зміст оцих віршів до тих, що вилилися на другий день, нам легко зрозуміти, яка жахлива ніч розділяла ті жахливі гуки, гуки болючі, що змучений дух вилив в ті вірші:
 
                І день іде, і ніч іде,
                І, голову схопивши в руки,
                Дивуєшся: чому не йде
                Апостол правди і науки!
 
 
 
 

        1247 Чалий, с. 170.
        1248 Ibidem.
        1249 Русск[ая] стар[ина]. — 1885. — Кн. VI. — С. 626.
        1252 Основа. — 1862. — Кн. VI. — С. 22. [Лист від 5 жовт. 1860 р.].
        1253 Кобзарь. — Т. І. — С. 364,,
        1254 Ibidem. — С. 365. [«Минули літа молодії», 18 жовт. 1860 р.].
        1255 Ibidem. — С. 367.





Коментар

        « ...заходиться риштувать // Воза в далекую дорогу...» — рядки з поезії «Чи не покинуть нам, небого...» — останнього твору поета, написаного 14 — 15 лютого 1861 р.
        «Що мені в світі робити!..» — 3 листа Шевченка до В. Шевченка від 5 жовтня 1860 р. з Петербурга.
        «Не зійде сонце!.. Тьма і тьма...» — Рядки з поезії «І тут, і всюди скрізь погано...», написаного 30 жовтня 1860 р.




Попередня                 Наступна
 
Tags: 1860, 1861, Кониський, Ликерія
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments