Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В останні часи свого віку, стор. 22]
 
 
        Під кінець серпня Тарас довідався, що Ликерія занедужала. Він зараз же послав в Стрільню якусь «мізерію», просячи передати її Ликерії і прислати міру з її ноги, щоб купити задля неї черевики. Наталка-Полтавка додає, що тоді Шевченко прислав і хрест Ликерії і вона, вхопивши його, почала шкребти. Побачивши, шо хрестик той не золотий, вона з серцем кинула його геть і мовила: «Бог зна що!.. я думала, що золотий».
        Тут авторка «Споминок» помилилася. Ми вже відаємо, що хрест вкупі в «Граматкою» Тарас переслав Ликерії через Кулішиху на третій день після сватання!
        Небавом після Ликеріїного недугу Шевченко 5 вересня, писав до Макарова, що, порадившись з Андрієм Маркевичем, перевезли Ликерію на кватеру до сестри графині Толстої — Катер[ини] Ів[анівни] Іванової. «Мені здається, — додав Тарас, — що ми добре зробили. Що ви на се скажете» 1229.
        Мені здається, що переїзду Ликерії до Іванової дійсно не було, а було се тільки Тарасове бажання, коли ж Ликерія і жила в Іванової, так хіба вельми короткий час. Небога Іванова К. Ф. Юнге 1230 категорично каже, що дійсно Тарас благав її дядину приняти до себе Ликерію, але Іванова, не сподіваючись добра з того сватання, відмовила і не згодилася прийняти Ликерію хоч би тільки переночувати. Одначе вона помогла знайти недалеко від неї кватеру.
        Про сей переїзд Наталка-Полтавка в своїх «Споминках» розповідає зовсім що інше і зовсім не подібне. «Шевченко, — каже вона, — приїхавши до нас, сказав матері, що графиня Толстая хоче взяти Ликерію до себе на життя. Мати пойняла віри і, порадившись з братом Макарова, згодилася відпустити Ликерію, тільки щоб Маркевич особисто відвіз її і передав з рук на руки графині. Так і зробили. Графиня дуже приязно привітала Тарасову заручену. Другого дня Ликерія прийшла до нас і розповіла, що у графині вона тільки переночувала, а Шевченко найняв їй окрему кватеру» 1231.
        З сього виходить, ніби б то Тарас і Маркович умовилися обдурити Забілиху, щоб як-небудь забрати у неї Ликерію.
        На щастя, знаємо, що се просто вигадка того, хто розповів її авторці «Споминок». Я вже говорив, що тоді саме уся родина Толстих була за границею.
 
 
 

        1229 Чалий, с. 168.
        1230 Вестн[ик] Европы. — 1883. — [Кн.] VIII. — С. 842.
        1231 Зоря. — 1892. — № 5. — [С. 84].





Попередня                 Наступна
 
Tags: 1860, Кониський, Ликерія
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments