Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В останні часи свого віку, стор. 12]
 
 
V
 
        Було вже говорено, що Шевченко, ще в дорозі з заслання, коли перебував в Нижньому Новгороді, взявся упорядковувати свої твори до друку. Прибувши до Петербурга, він прохав Каменецького взяти на себе клопіт в цензурі 1164. Але з того часу минуло півтора року, а «Кобзарь» не виходив на світ Божий. Дві причини шкодили тому: перш за все — цензура, а друге — брак коштів, потрібних на видання.
        Книгар Кожанчиков хоча і не від того був, щоб видати Шевченкові твори, але за право видання «Кобзаря» давав авторові дуже невеликий гонорар 1165.
        Шевченко тямив жмикрутство і не хотів підлягати йому. Від експлоатації Кожанчикова і взагалі книгарів він остерігав і Марковичку, пишучи до неї 25 мая р. 1859 1166: «Серденько! не посилайте нічого книгарям, доки вас лихо не прикрутило, бо вони не бачать, а носом чують наші злидні».
        До всього того Кожанчиков мляво якось брався за справу видання «Кобзаря» і останнє своє слово про гонорар відкладав, доки не буде дозволу з цензури.
        Добути дозвіл нелегко було.
        Хоча цар Микола був вже в могилі, і царював його син, а проте видана р. 1847 заборона друкувати Шевченкові твори не була скасована 1167. З другого боку, хоча за нового царя повіяло ніби вільнішим вітром, і здавалося, починало дніти і займатися на світ, одначе р. 1859 на пресу занесла руку реакція і досягла того, що задля нагляду над пресою організовано потайний комітет майже з самих ретроградів. Академік Нікітенко, що й сам належав до цензорів, каже 1168, що той комітет деморалізував молодіж («развращал»). Цензурні утиски слова ставали все більшими, лютість потайного комітету доходила до того, що напр. цензора Ярославлева 1169 засудили за те, що він в «Русск[ому] слові» не заборонив такої фрази: «Гоголь был уважаем публикою до тех пор, пока не начал рабски воскурять фимиам царю земному и царю небесному» 1170.
        Тим-то петербурзькі цензори вагалися з творами Шевченка, найпаче з його «Гайдамаками», воловодили і не хотіли та й не могли самі по собі давати дозволу. Цілих шість тижнів Шевченко і його приятелі й знайомі ходили коло цензорів, але не можна було їх ублагати, на перешкоді більш за все стояла заборона р. 1847. Нарешті стали на тому, щоб вдатися безпосередньо до міністра освіти, яко головного начальника цензури. Міністром на той час був українець Ковалевський, чоловік дійсно добре освічений і ліберальний: він знав Шевченка і шанував його і його музу, але ж не відважився дати дозвіл, не порадившись з шефом жандарів і написав до князя Василя Долгорукова. Шевченко і собі вдався до його з листом, в котрому писав: «Я притерпів кару єдине за мої рукописи, а щодо моїх друкованих творів, дак вони і під час моєї служби в солдатах ходили по руках і нишком букіністи (антикварі) продавали їх: а заборону на їх положено (р. 1847) так мовити, «зауряд», щоб збільшити мою кару. Вернувшись тепер до Академії художеств, я підлягаю натуральному побутку 1171 мого заслання, — убожеству, з якого моя праця, яко художника, не спроможна визволити мене. Просячи скасувати заборону моїх творів, я прошу тільки дозволу користуватися моїми літературними правами і на старості літ мати кусок хліба насущного від праці молодих моїх літ». Князь Долгорукий звелів зібрати справи про Шевченкові друковані твори: але його підручні не спішилися з сією справою і міністр Ковалевський мусив вдруге написати до шефа жандарів 16 січня: тоді тільки останній відповів, що принципіально він нічого не має проти дозволу Шевченкові друкувати його твори, але радить міністрові, щоб він дав приватно Шевченкові твори на цензуру спершу «члену Главного Управления цензури» Тройницькому. Сей цензор, перечитавши «Кобзаря», висловив, що віршів «Думи мої, думи» ліпше не дозволяти: бо хоча в них нема нічого «предосудительного», але загальна ідея їх ворожа «слиянию Малороссии с Великороссиею». Після цензури Тройницького шеф жандарів дав свою згоду, але з умовою, щоб «Кобзаря» ще раз переглядала цензура. Тоді «Кобзарь» пішов на розгляд до цензора Бекетова, котрий глянув на його вельми суворо і замазував 1172 такі вірші, в яких не було нічого нецензурного. Нарешті, дозвіл «28 ноября 1859» вийшов з-під пера цензора Бекетова.
 
 
 

        1164 Кобзарь. — Т. III. — [Запис у щоденнику від 11 квіт. 1858 р.].
        1165 Киев[ская] стар[ина]. — 1889. — Кн. 2. — С. 463.
        1166 Правда. — 1875. — [№ 14]. — С. 574.
        1167 Русск[ая] стар[ина]. — 1890. — Кн. II. — Дневник Никитенка за р. 1847. — С. 377.
        1168 Дневник Никитенка за р. 185[9. — Русская старина. — 1890. — Кн. X. — С. 137 — 186].
        1169 Ярославцева П. К. — Ред.
        1170 Русск[ая] стар[ина]. — 1890. — Кн. XII. — С. 606.
        1171 Набутку. — Ред.
        1172 Русская мысль. — 1898. — Кн. VI. — С. 196 — 200.





Коментар

        Міністром на той час був українець Ковалевський ... він ... написав до князя Василя Долгорукова. — Тарас Шевченко: Документи..., с. 306; лист написано 16 січня 1859 р.
        «Я притерпів кару єдине за мої рукописи...» — З листа Т. Шевченка до В. А. Долгорукова від 27 жовтня 1858 р.
        Сей цензор (О. Г. Тройницький. — Ред.), перечитавши «Кобзаря», висловив... — Відзив О. Г. Тройницького див.: Тарас Шевченко: Документи..., с. 307, 308.
        Тоді «Кобзарь» пішов на розгляд до цензора Бекетова, котрий глянув на його вельми суворо і замазував такі вірші, в яких не було нічого нецензурного. — М. Стороженко, на статтю якого в «Русской мысли» (1898. — № 6) посилається біограф, не точний: цензор Бекетов не розглядав тексту рукопису «Поезія Т. Шевченка. Том первий», а лише дав 23 січня 1860 р. дозвіл на вихід у світ уже віддрукованого «Кобзаря» (Тарас Шевченко: Документи..., с. 346, 347). Цензурував згаданий рукопис цензор С. М. Палаузов як член петербурзького цензурного комітету, який, давши загалом сприятливий відгук, усе ж поставив вимогу зняти фрагменти поезій «До Основ’яненка», «Тарасові ночі», «Думи мої, думи мої...» (причому захистив цей твір від повної заборони, запропонованої Тройницьким); важливо було й те, що цензор прийняв для розгляду не «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки» (1844) та окремо видану поему «Гамалія» (1844), а новий рукопис — збірку автографів поета (там же, с. 311, 312). Відгук Палаузова знову надійшов у Головне управління цензури, яке доручило рукопис знову тому ж Тройницькому, але вже не приватно, як перше, а цілком офіційно. Цей останній, розглянувши вже не раннє видання творів Шевченка, як перше, а згаданий рукопис, дав негативний відгук: «Но настоящая рукопись, по моему мнению, едва ли может быть разрешена к печати без значительных исключений. В ней встречается несколько стихотворений и отрывков, проникнутых слишком резко чувством скорби поэта об уничтожении самобытности казачества, в виде гетманщины и Запорожья, и о слиянии Малороссии с Русскою империею». І цензор, вказавши на чимало рядків, які слід зняти (набагато більше, ніж Палаузов), запропонував взагалі не дозволяти видання цього рукопису, а натомість дозволити перевидання вже друкованих речей (Тарас Шевченко: Документи..., с. 328 — 330). Таку постанову й прийняло Головне управління цензури 25 липня 1859 р. (Там же. — С. 330, 331). Рукопис же «Давидових псалмів» пройшов ще й духовну цензуру, яка зняла кілька рядків у псалмах 43, 52, 81 і 136, «как содержащие в себе мысли, чуждые псалмопевцу» (Там же. — С. 344, 345). Однак у друкарні П. О. Куліша редактор-видавець Д. С. Каменецький користувався для набирання «Кобзаря» текстом рукописної збірки «Поезія Т. Шевченка. Том первий», внісши туди виправлення за тим друкованим примірником «Чигиринського Кобзаря», який виправив сам Шевченко, ще подаючи його до міністерства народної освіти. Отже, у підготовленому до набору рукописі опинились авторські виправлення, згадані вище; залишилась не виправленою Каменецьким частина тексту збірки автографів «Поезія Т. Шевченка. Том первий», — і цей текст відбитий в новому «Кобзарі» 1860 р.




Попередня                 Наступна
 
Tags: 1859, 1860, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments