Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В останні часи свого віку, стор. 9]
 
 
        Нарешті в день, навіки незабутній для Тараса, в день визволення його з крепацтва приймає він 22 квітня р. 1860 від Варфоломея лист з такою звісткою, що він з неї «трохи, трохи не записався в ченці».
        Очевидно, що похвалка Тарасова одружитися з якою-небудь шерепою пройняла Варфоломея і розв’язала йому язик. Через півроку, після першого листа Тараса про Харитину, він нарешті написав, що «за Хариту не вмію тобі розказать, бо в мене від жалю багато жовчі розлилося. Як я їй сказав, вона питається: «Чи швидко ж вони приїдуть?» Я кажу: літом або восени. «Нехай же, каже, я піду пораджусь з батьками». Може ти, кажу, не віриш, то я тебе викуплю, покіль він приїде? А вона каже: «Я ще не думаю заміж, погуляю». А сестрі Катерині сказала: «Як викуплять, то й закрепостять на цілий вік. Не хочу, Біг з ними!»
        «Мені здається, що варто її зовсім забути», — радить Варфоломей.
        Варфоломеєві здавалося, що на сьому і буде край сватанню до Харити, що Тарас його послухається: але не такої був думки Тарас. Він хоч і зажурився, але надія на ліпше не покинула його: «Нехай, — пише він до Варфоломея, — Харитина погуляє до тієї весни, а ти тим часом врозумляй її потроху і жінку свою попроси, і сестру Катерину і Ярину. Скажи їй, що ми з тобою такі пани, як вона панна. Викуповувати її не треба, вона вже вільна і всі жінки й дівчата в нашім краю уже не панщане. Я вже Хариті і намисто, і дукача, і хрест купив. Ти її з очей не спускай, може, ще щонебудь і буде» 1147.
        Отоді Варфоломей виразно вже виступив з своєю думкою: зганивши Хариту, він пише до Тараса: «Після того, як я з нею побалакав про тебе, мов не та дівчина стала: де взялися у свині роги: така, що ні приступу, зробилася грубіянка, без спросу шляється (волочиться), приходить спать тоді, коли вже всі поснули, завела романси з писарем. Спитаєш її: де ти була? А вона відповідає: де ж я була» 1148. Варфоломей тямив, що така звістка про Хариту хоч і вразить, зажурить Тараса, але й відтрутить його від неї.
        Тим-то, щоб утішити Тараса, він подає йому звістку, що знайшов дуже добре місце під кишло, та, радячи Тарасові не журитися, що Харитина зледащіла і не хоче йти за його, додає: «Коли хоч, я зроблю так, що моя жінка висватає тобі Наталку Шендерівну. Лібдина розумна, з серцем, можна жити з нею до смаку».
        А Тарас йому відписує: «Коли Харитина не схаменеться, попроси сестру Катерину і сестру Ірину, чи не накинуть вони оком у Кирилівці огрядну та чепурну дівчину, хоч і вдовицю, аби чесного роду, та щоб не стара і доладна була. Без жінки і над самісеньким Дніпром, і в новій великій хаті, і з тобою, мій друже-брате! я буду на самоті, я буду одинокий»1149.
        Невдача сватання до Харитини збільшила у Тараса почуття самітності та нудьги: він почув ще більше потребу мати біля себе друга серця. Серце його виливає свої бажання в «Молитвах», написаних саме тоді, коли Варфоломеєві звістки про Харитину зажурили, засмутили його.
 
                Мені, мій Боже! на землі
                Подай любов, сердешний рай,
                І більш нічого не давай! —
 
        благає він Бога в «Молитві» 24 мая. На другий день те ж саме! Він молить Бога:
 
                Мені, о Господи, подай
                Любити правду на землі
                І друга широго пошли.
 
        Мабуть, не вельми він сподівався, щоб сестри знайшли йому в Кирилівці бажаного друга: тим-то 30 мая він вдається з листом до Полтави до свого старого товариша по Академії, до Федота Ткаченка 1150. «Накинь оком, — пише до його, — полтавку-кирпу, чорнобривку, та на ту весну будеш у мене старшим боярином. Скажи мені, чи буде з сього, чи ні? Якщо буде, то я на ту весну прибуду в Полтаву».
 
 
 

        1147 Основа. — 1862. — [Кн.] VI. — С. 15. Лист Т. Г. Шевченка до В. Шевченка від 22 квіт. 1860 р.
        1148 Ibidem. — С. 18.
        1149 Лист Т. Шевченка до В. Г. Шевченка від 15 трав. 1860 р. — Ред.
        1150 Древняя и новая Россия — 1875. — [№ 6]. — С. 195.





Коментар


        «...за Хариту не вмію тобі розказать...» — З листа В. Шевченка до Т. Шевченка, написаного орієнтовно у квітні 1860 р. (Листи до Т. Г. Шевченка, с. 182).
        «Після того, як я з нею побалакав про тебе, мов не та дівчина стала...» — З листа В. Шевченка від 17 травня 1860 р. з Корсуня. Прізвище «Шендерівна» прочитане не точно: слід читати — Шулячівну.




Попередня                 Наступна
 
Tags: 1860, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments