Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [Під час останньої подорожі на Україну (червень — вересень 1859), стор. 15]
 
 
X
 
        На першу Пречисту 15 серпня в одній з переяславських церков, в тій би то, де присягав Хмельницький і московські посли р. 1654, був храм. Мабуть, не буде помилкою гадати, що Шевченко тому й поїхав на Переяслав і поїхав саме 14 серпня, щоб подивитися на масу простого народу, яка зійде[ть]ся на той храм.
        Ще меншою помилкою буде сказати, що те, що бачив Тарас в Переяславі, зробило на душу його тяжке вражіння, таке тяжке, що в день свого виїзду з Переяслава він написав їдке дорікання Богданові Хмельницькому:
 
                Якби то ти, Богдане п’яний!
                Тепер на Переяслав глянув
                Та на замчище подививсь,
                Упився б, здорово б упивсь!
 
        Дійсно, було чим впитися! Замість обіцяного і сподіваного життя «вільного з вільним, рівного з рівним», стояла «кругом» така «калюжа» всякого лиха, всякої «неправди і неволі», що було б в чому «утопитися». Міазми тієї «смердячої калюжі» повинні були великим сумом-журбою огорнути поетову душу. І Козачківський повідав 1079 нам, що поет, перебуваючи у його, як вертався з Києва, був вельми охмарений.
        Між іншим, він хвалився Козачковському, що хоче взяти в оренду (державу) невеликий шматок землі на правому березі, на Дніпрових горах проти Прохорівки, збудує там собі оселю і доживатиме свого віку.
        Думка оселитися власним кишлом на Україні пановала тоді в душі поета. 20 серпня, переїздячи через Прилуку, він пише до Варфоломея 1080: «Чи ти зробив що з Вольським? Як ні, так зроби як умієш і як тобі Біг поможе, бо мені і вдень.і вночі сниться ота благодать над Дніпром, що ми з тобою оглядали». Того ж дня Тарас рушив на Конотоп, а звідтіль на хутір до Лазаревських. «Родина -Лазаревських, мати і шість синів, — каже д. Чалий 1081, — була рідким взірцем родинної прихильності і любові. Усі шість синів вельми любили свою неню. Не було такого року, щоб на день її іменин два або три з них не приїхали до неї, а інший рік і всі з’їздилися на хутір. З Федором і Михайлом Шевченко спізнався в Оренбурзі р. 1847, а з Василем в Петербурзі р. 1858. Стару Лазаревську він називав «божественною бабусею». Померла вона р. 1879.
        26 серпня Шевченко був вже в Кролевці і взяв там з каз начейства «подорожнюю» І082 за № 1260 на проїзд почтови ми кіньми від міста Сєвська до міста Кром 1083. Значить, у Лазаревської він був вельми недовго, бо опріч її він за їздив ще в Качанівку до Василя Тарновського 1084 і в Сокиринці. У Тараса трапилося тоді таке безгрошів’я, що як писав він 28 вересня до В. С. Тарновського, коли б не заїхав був до його, так довелося б і в Москві захряснути на безгрошів’ї.
        В Качанівку Шевченко приїхав на жидівській балагулі, одягнений в літнє пальто полотняне, на голові солом’яний бриль. Не доїздячи до панського будинку, він спинився в тому дворі, де стайні, і звідтіль пішов в будинок до панів. Тоді ще був живий старий Василь Тарновський (наступник Григо рія), що вельми щиро шановав нашого Кобзаря. Двері в будинку були не замкнеш, в прихожій світлиці нікого не було, слуги сиділи в буфетному покої. Тарас пішов нагору схода ми і декламував якісь вірші. Слуги, почувши ступні і незнайомий голос, вибігли з буфету. Старіший з них зараз пізнав Шевченка, привітав його, поцілувалися. Старого пана не було в господі, а молодий син його Василь, почувши від слуги, що прийшов Шевченко, зараз вибіг назустріч і привітав його сердешно 1085.
        Не довго Шевченко перебував у Качанівці: 27 серпня він був вже в Сєвську: тут, як се знати з «подорожньої», він взяв поштових коней і рушив на Кроми. До міста Кром 110 верстов, значить, не далі другого дня Тарас пересів у Кромах в поштовий диліжанс і поїхав далі. На переїзд до Петербурга треба було не більш 3-4 днів. А як Тарас ранком 7 вересня 1086 був вже в Петербурзі, то з сього знати, що він трохи чи не з тиждень перебував в Москві.
        Про се перебування тільки й відомо нам, що він заходив там до Семеренкового агента Пурлевського, обідав у його і подаровав би то йому власної роботи малюнок, намалювавши самого себе, як його, коли він був жовніром на засланню, б’ють з обох боків різками, а під малюнком тим підписав: «Отакі ми! Отак нас» 1087.
        У мене була вже нагода говорити і довести, що за увесь час перебування Шевченка жовніром ніколи, ніхто не карав його по тілу, і всі перекази про се просто брехні гидкі. Тим-то я признаю нічим більш як вигадками і всі звістки про портрети і малюнки Шевченка з намальованням, як над ним справляють екзекуцію. До таких вигадок я залічую і звістку про малюнок у Пурлевського.
 
 
 

        1078 Чалий, с. 151.
        1079 Киевский телеграф. — 1875. — Ч. 25.
        1080 Правда. — 1875. — [№ 23]. — С. 925 — і Основа. — 1862. — Кн. VI.
        1081 Чалий, с. 151.
        1082 «Подорожняя» — ніби білет урядовий з дозволом брати, звісно, за гроші, поштових коней. Ся «подорожняя» зберігається в музеї Василя Тарновського. [Нині — ІЛ. — Ф. 1. — № 467. — Арк. 1].
        1083 Повітові міста в Орловщині.
        1084 Киев[ская] стар[ина] — 1883. — Кн. II. — С. 406.
        1085 З листа до мене О. М. Плачиндаря. — [ІЛ. — Ф. 77. — № 127.Арк. 116, зв.].
        1086 Правда. — 1875. — [№ 23]. — С. 926.
        1087 Киевская старина. — 1885. — Кн. II. — С. 45.





Коментар

        ...в день свого виїзду з Переяслава він написав їдке дорікання Богданові Хмельницькому: «Якби то ти, Богдане п’яний.» — Цей автограф має авторську дату: «18. Август. В Переяслові».
        26 серпня Шевченко був уже в Кролевці і взяв там з казначейства «подорожнюю» за № 1260 на проїзд почтовими кіньми від міста Сєвська до міста Кром (там же, с. 341). З Гирівки до Кролевця він їхав разом з Іваном та Федором Лазаревськими, які привезли поета до господи своєї сестри, Глафіри Огієвської.
        ...він заходив до Семеренкового агента Пурлевського ... і подаровав би то йому власної роботи малюнок... — Чутки про існування малюнка передавали М. Д. Білозерський, А. І. Родзевич, однак постали вони, найпевніше, з приводу іншого малюнка, справді існуючого (опублікував ж. «Сяйво». — 1914. — № 2. — С. 49), де поета зображено під час муштри з рушницею, коли він відпрацьовує «тихий учебный шаг» — стоїть на носку однієї ноги, а другу тягне догори. Виконав цей шарж В. П. Воронцов, офіцер в Новопетровському укріпленні (X. — № 342. — С. 104, 105).




Попередня                 Наступна
 
Tags: 1859, Кониський, Фотографії
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments