Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [Під час перебування в Петербурзі (березіль 1858 — червень 1859), стор. 16]
 
 
        Українські пісні Олдрідж вельми любив, а музика Контського доводила його до захвату.
        Він часто з дітьми Толстих ходив гостювати до Шевченка; Шевченко малював з його портрет. Прийшовши, він якийсь час сеансу сидів поважно, спокійно, давав малювати, але жива натура його довго не видержувала спокою, він починав жартовати, кривлятися, а гляне на його оце Шевченко — він вдає з себе переляканого. Діти реготали. Тоді Олдрідж, забувши про сеанс, починав співати оригінальні, меланхолічні пісні муринів. А Тарас слухає і так заслухається, що й олівець упустить з рук. Отоді вже трагік пускався в танок і витинав «gig». Не вважаючи на оригінальність таких сеансів, Шевченко небавом скінчив портрет. Підписаний художником і трагіком той портрет зберігала К. Ф. Юнге 980, а потім вона подарувала його в галерею Третякова в Москві 981.
        Микешин каже, що портрет той вийшов би то не гаразд добре 982.
        В театрі на спектаклях Олдріджа Шевченко сидів в ложі або у Суханових, або частіш у ложі гр. Толстих. Олдріджова гра робила на його величезний вплив взагалі, а в сценах патетичних він переймався таким радісним захватом, що часом звертав на себе увагу публіки. Такому ж впливу підлягав і приятель його і Суханових Микола Старов, що теж сидів у ложі з Шевченком. Суханова заходжувалася вгамувати їх захват, даремна річ! вони були немов несамовиті, і спинити їх не можна було. Така велика була сила високого свіжого почуття! Раз у ложі Суханових, опріч Шевченка і Старова, були пані аристократки, вони образилися на Шевченка і на Старова і написали до Суханової докірливий лист. Суханова стала на тому, щоб не брати більш до себе в ложу ні Шевченка, ні Старова. Вони повинилися, прохали вибачити їм і обіцялися бути здержливими, але на другому ж спектаклі стало знати, що вони не спроможні додержати своїх обіцянок: перейнявшись захватом від гри Олдріджа, вони наробили галасу на цілий театр 983.
        В споминках Михайла Микешина 984 знаходимо оповідання про такий факт.
        Після спектаклю, коли Олдрідж справляв роль короля Ліра, Микешин зайшов у світличку театральну до трагіка. Він, утомлений грою, лежав і спочивав на фотелю так, як вийшов зі сцени, в убранні і з гримом своєї ролі. Коло трагіка був Шевченко: припавши до Олдріджа, він з сльозами на очах цілував його лице, руки, плечі і промовляв загарливо ласкаві слова подяки.
 
 
 

        980 Ibidem.
        981 Лист до мене К. Ф. Юнге. — [ІЛ. — Ф. 77. — № 127. — Арк. 195, зв.]
        982 Кобзарь. — 1876. — [Т. II.] — Споминки Микешина, с. XVIII.
        983 Киев[ская] стар[ина]. — 1885. — Кн. II. — С. 237.
        984 Кобзарь. — 1876. — [Т. II.] — С. XVIII.





Попередня                 Наступна        
Tags: 1858, 1859, Кониський, Олдрідж
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments