Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [Під час перебування в Петербурзі (березіль 1858 — червень 1859), стор. 14]
 
 
        Д. Чалий, не ймучи віри в щирість відносин поляків, каже 973:
        «Вони, величаючи Тараса батьком, пильно вали прищепити до його свої тенденції. Не з проста б то поет польський Сова присвятив йому свої вірші «Do poety ludu», читав серед українців свою патріотичну драму і гукав: «Kochajmy się». Ще більш налягав на нашого кобзаря Сєраковський. Не відомо, на чому б скінчилася ся дружба, — питається д. Чалий, — коли б Кобзар дожив був до р. 1863, себто до польської революції».
        Мені здається, що висловлені д. Чалим думки такі хоробливі, що не варто довго змагатися проти них. Ми не маємо жодної основи не йняти віри в щирість відносин поляків до Шевченка. Ми вже відаємо, скільки запомоги моральної зазнав наш кобзар в Оренбурзі і в Новопетровському від Герна, Сєраковського, Броніслава Залєського і ін. Знаємо, що Сєраковський і в Петербурзі додавав праці, щоб добути Шевченкові амністію. Чи можна ж гадати, щоб його добре серце не почувало до поляків вдячності і відверталося від них! Але не саме тільки почуття особисте викликало у його відомі вірші «Ляхам». Ні, рукою його водила, коли він писав ті вірші, та свідома думка, яку він з іншими українцями положив в основу програми Кирило-Мефодіївського братства.
        Не скажу, чи читав д. Чалий Совині вірші, присвячені Шевченкові, але в них нема й натякання про яку-будь польську тенденцію. Сова перш за все вітає нашого кобзаря за те, що він «pracował nie na sławę, lecz (у Шевченка SWL — запис у щоденнику від 13 трав. 1858 р. — Ред.) serc braci słuchał krżyku» і «powtórzył głośnem echem zabronionych jęków dzwięki» 974.
        Трудна і невдячна річ вгадувати, на чому б скінчилося приятелювання поляків з Шевченком, коли б він був дожив до революції р. 1863? Певна річ, що він не пристав би ні до відбудовання шляхетської Польщі р. 1772, ні взагалі до панських тенденцій, але не пристав би і до «обрусения», не пішов би служити йому, як се зробив дехто з українців.
 
 
 

        971 Чалий, с. 131.
        972 Записки... — С. 204. [Запис від 13 трав. 1858 р.]
        973 Чалий, с. 128.
        974 Записки... — С. 204. [Переклад: «працював не заради слави, але слухав плачу братів» і «повторив голосною луною звуки забороненого стогону»].





Попередня                 Наступна
       
Tags: 1858, 1859, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments