Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [Під час перебування в Петербурзі (березіль 1858 — червень 1859), стор. 12]
 
 
        Бачимо знов, що твори його пильновали перекладати і друковати в журналах російських поети Курочкін, Мей, Гербель і інші, а Іван Аксаков хотів у своєму виданню «Парус» друковати в оригіналі Шевченкові твори. Епізод запросин Шевченка до участі в «Парусі» дуже цікавий Сучасним українським письменникам варто зауважити на його і дещо з його замітити. Тим-то я і спинюся трохи біля його.
        В пресі російській, здавалося, починало тоді дніти: повстав був незвичайний рух мислі і видавання нових журналів. Слов’янофіли на чолі з Іваном Аксаковим не вдовольнилися вже своєю московською «Русскою беседою» і заходилися видавати в Москві новий свій тижневий орган «Парус» під редакторством Івана Аксакова. Одному з головних робітників «Р[усской] беседы», Михайлові Максимовичу, доручено було запросити до «Паруса» Шевченка, Куліша і ін. українських письменників. У Максимовича з Кулішем тоді саме трафилися недобрі відносини, через що він вдався безпосередньо тільки до Шевченка, просячи його покликати до «Паруса» і Куліша. 15 листопада Максимович, між іншим, писав до Шевченка: «Аксаков притьмом просить, щоб йому (можна було) надруковати в «Парусі» ті твої вірші (Вечір, Пустка і інші), що лишив ти задля «Бесіди», і коли книжка твоя «Кобзарь» не вийде до нового року, так чи не можна інших твоїх віршів наділити йому задля першого числа «Паруса»?
        Не відаємо власних слів Шевченка, якими він відписав до Максимовича, але маємо в сій справі Кулішів лист 964, такий цікавий і великоважний, що не можемо не навести його цілком. От що Куліш написав до Шевченка 965:
        «Дивуюся я, не надивуюся: чого б мені плисти з своїми віршами по суші під «Парусом»? Хіба я Олег, нехай Біг криє, абощо! «Парус» у своєму універсалі перелічив усі народності, тільки забув про нашу, бо ми, бач, дуже однакові, близькі родичі: як наш батько горів, так їх (батько) грівся. Не годиться мені давати свої вірші під «Парус» і того ради, що його надуває чоловік, котрий вступавсь за князя, любителя хлости. А вже коли в Москві даватимуть хлосту, то даватимуть її і на Україні. Ще цар Микола постановив в своїх артикулах, щоб москалів (жовнірів) з українців карати більш соромом і карати словами або розумно вимовляти, а не сікти різками. От се й знак, що наш народ вийшов уже з того росту, щоб їсти березову кашу, а хазяїн «Паруса», маючи нашу народність ні за що, думає, що «для хахлов усякий закон бряде». Оці золоті слова Куліша і нині не стратили своєї великої ваги задля українців, що охоче і притьмом біжать працювати під чужими «парусами»; шкода тільки, що сам Куліш зрушив свій символ і плавав під парусом «Русского обозрения».
        Шевченко зрозумів велику правду Кулішевих слів і яко великий патріот і наскрізь щирий син України згодився з ними і написав про те до Максимовича. Одначе останній, замість того щоб і самому стати на грунті інтересів України, почав велюгати і писав до Тараса: «Дурний би лоцман був, коли б не забажав і не запрохав такого, як ти, споружаючи свого дуба чи паруса. А що він (Аксаков) не доглядів був посадити і нас, то се не зовсім гарно, але і не так вже погано, щоб зовсім цуратися доброго чоловіка. Недоглядня дуже була і його оборона того вельможного, що збрехнув погане слово про березову кашу. Мені так же, як і тобі, прийшлось воно дуже не по нутру. А коли б ти бачив, як розходився був старий Щепкін, так і Господи! Ти знаєш ще: те вельможне княжа само зроду нікому не давало ні одної ложки березової каші, мабуть, зроду воно не бачило, як і годують єю, хоч і наварило такого кулішу, що, як кажуть у нас, «крупина за крупиною ганяється з дубиною». А тепер воно, як баранча між вовками, і само було задумало завити по-вовчому, та схаменулося. І кому на віку не траплялося помилитися то в слові, то в ділі. От хоч би й наш гарячий Куліш! Ну та Господь з ним! і з тим вельможним, і з лоцманом! щасти їм Боже на все добре, бо всі вони хочуть добре і рвуться на добро, кожен по-свойому його розуміючи». В тому ж таки листі Максимович згадує про якусь цікаву і досі не з’ясовану пригоду, що «якийсь паливода навіжений за границею напакостив Тарасові» 966. З дальших слів знати, що «пакость» та дотикалась до Тарасових віршів, бо Максимович пише далі: «Твоя збірка вийшла б і з-під тутешньої цензури, нехай би сам шеф жандарів процензорував з своїми многоокими архиянголами. Не все ж у тебе таке, що не можна пропустити. Більша половина такого, що й ваш {петербурзький) гасило Мацкевич (цензор) і московський Безпомикін підпишуть: «печатать дозволяється». Ну з таких і нехай буде тепер нова збірка, а що у тебе є такого, що скаче, те нехай вилежиться, наче добрий льон».
 
 
 

        964 Йдеться про лист П. Куліша до Т. Шевченка, написаний орієнтовно близько 22 листопада 1858 р.
        965 Чалий, с. 136.
        966 Ibidem. — С. 137. [Лист М. О. Максимовича від 1 груд. 1858 р.] [Листи до Т. Г. Шевченка. — С. 150 — 152].





Коментар

        В тому ж таки листі Максимович згадує про якусь цікаву і досі не з’ясовану пригоду, що «якийсь паливода навіжений за границею напакостив Тарасові». — Йшлося про намір російського літератора-емігранта І. Головіна надрукувати у восьмому томі серії «Русская библиотека», видаваної в Лейпцигу В. Герхардом, твори Шевченка, які, ймовірно, передав йому П. О. Куліш під час своєї подорожі до Брюсселя (В. Бородін, післямова до фототипічного видання укладеної І. Головіним збірки «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпциг, 1859). Щоб врятувати справу публікації своєї нової збірки в Петербурзі, Шевченко був змушений запевнити начальника III відділу В. А. Долгорукова у власній непричетності до видання Головіна.




Попередня                 Наступна
       
Tags: 1858, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments