В останній день свого перебування в Москві Шевченко ще раз заїхав до Аксакових. Але старий спав і не поталанило поетові «поцілувати його прекрасну голову сиву». До 10-ї години вечора він сидів у родині Аксакових і «раював, слухаючи свої рідні пісні, що співала доня Аксакова. Уся родина Аксакових, — записує Шевченко, — щиросердечно спочуває Україні, її пісням і взагалі її поезії» . По 10-й годині Іван і Костянтин Аксакови повезли Шевченка до відомого письменника Кошелева. Тут він спізнався і з головою тодішнього панславізму з Хомяковим, що, по думці Івана Аксакова, в своїх віршах висловив «целое славянское вероисповедание» 888. Тутечки ж був і старий декабрист князь Волконський. Останній добродушно розповів деякі епізоди з свого 30-літнього заслання і додав, що ті з його товаришів, яких на засланню позакидали в самітні келії-тюрми, всі повмирали, а ті, що мордовалися по кільки вкупі, між ними і він, ті пережили свої муки».
Нарешті Тарас зовсім одужав і 26 березіля, попрощавшися з Щепкіним і з його родиною, «забрав свою мізерію» і рушив на залізницю. О годині 2-й, «запакований в вагоні», покинув гостинну Москву. «В Москві, — каже він в журналі 26 березіля, — більш за все радовало мене те, що між освіченими москалями, найпаче в родині С. Т. Аксакова, зустрів я теплий привіт до себе і щире спочуття до моїх поезій...» 889.
887 Іван Аксаков потім у своєму «Дне», а ще більш у своїй «Руси» неприхильно стосовався до розвитку нашої мови і письменства. На те, щоб в елементарні школи на Україні завести народну мову, він зовсім не згоджувався і змагався незгірш Каткова. А мову і письменство наше бажав, щоб обмежували потребою задля «домашнього обихода».
888 Этнографическая выставка. — Москва, 1867. — С. 251.
889 Записки... — С. 188. — [Запис від 26 берез. 1858 р.].
Попередня Наступна
