Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В дорозі з заслання (серпень 1857 — березіль 1858), стор. 26]
 
 
        Три дні зряду Тарас коли сам, а більш того, що з Щепкіним, оглядував Москву і знайомився з видатнішими людьми московськими того часу, як ото Бабст, Кетчер, Якушкін, Забєлін, і признається, що йому гріх нарікати на долю за те, що вона загальмовала йому поїздку до Петербурга. «Впродовж тижня, — каже він, — я зустрів таких людей, що й впродовж кількох років не довелось би зустріти. Нема, значить, лиха без добра» 886. А день 22 березіля він називає «радіснішим з радісних днів». Річ в тому, що поет сердеч но шанував благого дідуся Сергія Аксакова, останній теж сердечно любив і поважав нашого поета і за його твори, і за його недолю і страждання. Тоді саме, як Шевченко був у Москві, старий Аксаков хоровав і нікого не приймав. Тимто Шевченко і не сподівався бачитися з ним, а поїхав з Щепкіним поклонитися дітям його.
        Скоро недужий гість довідався, що в господі у його такі великі таланти, як Шевченко і Щепкін, він знехтував лі карську заборону нікого не приймати і казав попросити ба жаних гостей до себе.
        Перед Тарасом була «прекрасна, благородна, стариківська постать». Бачилися вони кілька хвилин, «але, — каже Шевченко, — ті хвилини зробили мене щасливим на цілий день і навіки вони зістануться в найясніших моїх споминах». За день поет ще раз провідав «чарівного старика». Аксаков просив його до себе на все літо в село. «Мабуть, чи встою я проти такої спокуси! Хіба що запопадлива поліція не пустить».
        Син Щепкіна Микола 24 березіля справляв бенкет вхідчин своєї книгарні і задав обід московським ученим і літературним знаменистостям. На оцей обід запросили і нашого поета. «Що за чарівні оці люди, — записує Шевченко в своєму журналі, — молоді, жваві, вольні. Тут на обіді були Афанасьєв, Чичерін, Мин, Бабст, Корш, Крузе, Станкевич, Кетчер і кілька інших. Зустрівся з ними, буцім з людьми давно знайомими, рідними!»
        Другого дня старий Максимович задав обід на пошановання Тараса і між іншими покликав і своїх «ветхих деньми» товаришів — учених Шевирьова і Погодіна. Шевирьов не сподобався Тарасові: «дідок до нудоти солодкий». За обідом Максимович вславляв Шевченка власними віршами, саме на той раз скомпонованими.
 
 
 

        885 «Садок вишневий коло хати...» — Ред.
        886 Записки... — С. 185. [Запис від 21 берез. 1858 р.]





Коментар

        За обідом Максимович вславляв Шевченка власними віршами, саме на той раз скомпонованими. — Наводимо текст вірша:
        Схолія М. А. Максимовича
 
        На святе Благовіщення
        Тебе привітаю,
        Що ти, друже мій, вернувся
        З далекого краю!
        Ой як дуже за тобою
        Тужила Вкраїна —
        Усе тебе вспоминала.
        Як та мати сина.
        Твої думки туманами
        По лугах вставали,
        Твої сльози росицею
        По степах спадали;
        Твої пісні соловейком
        В садах щебетали...
        Та що й казать? Треба, кажуть,
        Великої хусти,
        А щоб людям зав’язати
        Говорливі уста.
        А тепера вже й не треба,
        Бо вже врем’я інше:
        Тепер людям говорити
        І дихать вільніше.
        Хвалить Бога, вже й ти з нами.
        Наш любий Кобзарю!
        Бувай здоров нам на радость,
        А собі на славу!
        Перебув ти тяжке лихо
        І лиху недолю, —
        Заспівай же нових пісень.
        Щоб мати Вкраїна
        Веселилась, що на славу
        Тебе породила!
 
        (Чалый М. К. Жизнь и произведения Тараса Шевченка. — С. 125 — 126).
 




Попередня                 Наступна
       
Tags: 1858, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments