Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В дорозі з заслання (серпень 1857 — березіль 1858), стор. 18]
 
 
VIII
 
        Ми вже відаємо, що Шевченко дуже любив театр і музику. Знаємо, що ще коли жив у Ширяєва, а тим паче коли сприятелювався з Брюлловим, він часто ходив до театру і на концерти. Опинившись на засланню, він десять років не був ні в театрі, ні на концертах, не чув ні драми, ні опери, ні взагалі музики, не зазнав жодної людської громадської розваги без казармено-військового характеру. Задля кожної більш-менш освіченої людини, тим паче задля художника-поета, такий «піст» вельми тяжкий.


Будинок у Нижньому Новгороді, в якому з 8 січня по 8 березня 1858 р. жив Шевченко на квартирі у К. Шрейдерса. фото кінця XIX ст.


        І коли у Шевченка прокинулося в Нижньому Новгороді бажання задовольнити оцю людську потребу громадськими та товариськими розвагами, до яких він звик замолоду в Петербурзі, то се було цілком натурально. Одначе в Нижньому Новгороді не геть-то багацько було такої розваги. Був добрий будинок театральний, але сталої трупи не було. Приїздила вона тільки на ярмарок та інколи зимою, коли траплялися «вибори» або який інший з’їзд шляхти.
        Зимою р. 1857 зібралася до губернського міста шляхта на пораду по приказу царя «про скасовання кріпацтва». Трупа прибула заздалегідь до сього з’їзду і розпочала спектаклі 1 жовтня драмою Потєхіна «Суд людской — не Божий». Шевченко ходив на спектаклі доволі часто, хоча ні гра акторів, ні репертуар не задовольняли його. Драму Потєхіна він справедливо признає «казна-чим». Сподобалася йому тільки оркестра: вона добре грала Моцартову увертюру з «Дон-Жуана». Другим разом він був в театрі 5 жовтня і каже, що «вперше бачив драму Коцебу «Сын любви». Головну роль грала артистка московського театру Васильєва, грала натурально, благородно, а всі останні попартацьки» 852. За тиждень він знов у театрі і помітив, що «молоденька акторка Піунова грала натурально, граціозно. Легенька, жартівлива роль приставала їй і до лиця, і до віку». Молодість і свіжість Піунової звернули на себе Тарасову увагу, до того ж і цілий спектакль випав добре. Виходячи з театру, він нехотя згадав Петербург і подумав собі: «А які то там тепер спектаклі? Хоч би одним оком подивитися» 853.
        З того дня Тарас починає частіш ходити до театру, знайомитися особисто з акторами і перебувати в товаристві їх. Найбільш подобалися йому актори Володимиров, Платонов, Климовський і Піунівна.
        Остання була з себе вродлива, шпарка, але вельми мало освічена і зовсім з нерозвиненою головою. Певна річ, що коли б не приїхав був старий чарівник Щепкін, дак поет наш дальше звичайної уваги до Піунівни не пішов би. Але Щепкін хотів якомога більш радощів налити в пошматоване серце поета і побажав справити на нижегородській сцені український жарт «Москаль-чарівник». На ролю Тетяни він узяв Піунівну; вона не вміла по-українськи ні говорити, ні акцентовати. За науку взявся Шевченко; наука далася з таким поспіхом, що ролю Тетяни Піунівна справила чарівливо, і Щепкін сказав Тарасові, що «вона перша артистка, з якою він, раюючи, справляв ролю Чупруна і що знаменита Самойлова, як прирівняти її до скромної Піунівни, дак просто солдатка» 854.
        Уласкавлене і нагріте оцими спектаклями серце поета стрепенулося і листочком прилипло до Піунівни. Щоб частіш бачити її, впливати на поширення її освіти й розвитку, Шевченко дістає їй книжок читати; сам читає з нею, знайомить її з освіченою родиною Брилкіна, з Дороховою і з ін. Нові знайомості вельми подобаються Піунівні, але вона з своєї темноти не спроможна була оцінити Тараса яко поета і страдальника за волю людську і не розуміла, що величезну частину тієї привітливості і гостинності, якою наділяли її Дорохова, Бридкіни і ін., треба віддати на рахунок поета.
        Перейнятливе серце Тараса щораз більше та глибше тоне в чарах молодості й жвавості Піунівни. Після спектаклю 6 січня йому здається, що Піунівна не то що петербурзькій, але й паризькій публіці сподобається і, «коли замужество не пошкодить їй, з неї вийде самостійна, велика артистка»855. Та де там пошкодить! «Вона, — каже поет собі на думці, — любить читати і далеко сягне в штуці»856.
 
 
 

        852 Записки... — С. 134. [Запис від 13 жовт. 1857 р.].
        853 Ibidem. — С. 157.
        864 Ibidem.
        855 Записки... С. 158. [Запис від 6 січ. 1858 р.].
        856 Ibidem. С. [160. Запис від 11 січ. 1858 р.].





Попередня                 Наступна
       
Tags: 1857, 1858, Кониський, Фотографії
Subscribe

Recent Posts from This Community

  • Незнайдений автограф

    Відомий вірш «На незабудь Штернбергові» в останньому зібранні творів Шевченка вміщено у розділі «Dubia», тобто серед сумнівних творів. Поїдеш…

  • Портрет Шевченка на полі з рису

    Селекціонери з Інституту рису НААН України виростили на полі в Херсонській області гігантський портрет Тараса Шевченка. Площа портрета складає…

  • Про могилу матері поета

    На цікаве питання навела tin_tina. Чому так сталося, що мати Тараса Шевченка «поховали [...] як вона й заповідала, біля хати в саду.…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments