Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

119. М. С. ЩЕПКІН. 6 лютого 1858. Москва

 
        От 6-го февра[ля] 1858 году.
 
        Вчерашнего числа чрез г-на Олейниного получил твое письмо, на которое и спешу отвечать; и, по праву дружбы, буду говорить просто: ваша милость вся такая поэтическая, огненная натура, как и была; ты, по доброте своего пылкого сердца жела[ешь] Пиуновой более жизненного простора, говоришь, что ее нужно вырвать из этого болота. Но вспомни, что в этом болоте существует г-жа Дорохова, Голынская и семейство Брылкиных, что они все дали слово принимать в ней участие и помогать к развитию ее таланта, а это не безделица, а с практикой окрепнут ее маленькие средства, и, при содействии этих добрых людей, из нее выйдет много хорошего, и, вероятно, голоса этих добрых женщин убедят г-на Варенцова к улучшению ее жизненных средств. В Харькове ее роли теперь занимает жена комического актера Васильева, который для них необходим, а и она получает 850 р. жалованья и бенефис, а ты хочешь, что Пиуновой надо дать 1500. И кому же? Существу, которого совершенно не знает дирекция. Ты полагаешь, что она доверяет моей рекомендации. Но ведь моя рекомендация не подвинула же г-на Варенцова. Никакая дирекция за глаза не сделает контракта заочно, разве сама пошлет доверенного человека для выбора труппы; ехать же по письменному соглашению неудобно. Представь, что если по приезде в Харьков она сделает дебют и дирекция, или из рассчетов, или по близорукости, не найдет того, что мы находим, тогда она просто скажет, что не может дать ей того жалованья, а не угодно ли ей остаться на таком жаловании, которое они ей предложат, — то каково будет ее положение? Конечно, твоей восторженной поэзии и не приходит это в голову, а в действительности это очень, очень может быть. Ради Бога, извести поскорее о сем, как мне поступить? — Но и тогда я могу написать только, что Пиунову, о которой ты к нам писал, я знаю, что она с талантом, с грацией, приложу ее репертуар и спрошу, желают ли они ее иметь и что могут предложить; а самому мне потребовать означенную сумму будет смешно; да оне может быть скажут, что им не нужна. Обсудите это хорошенько.
 
        Твой М. Щепкин.
 
        Дописано на полях; на першій сторінці:
        Если бы знал, как мне старику тяжело писать.
 
        На другій сторінці:
        Был у меня твой товарищ по Новопетровской крепости Феликс Фиалковский и спрашивал о тебе, и как жалел, узнав, что ты в Нижнем и он чрез него ехал.
 
        На третій сторінці:
        Если будешь ехать в Москву, то напиши не за день, дня за три, нужно дня два протопить комнаты.. Еще прощай.
 
        На третій сторінці вгорі:
        Брошюрку завтра понесу Коршу, а что будет, — не знаю.
 
        На четвертій сторінці:
        Адрес Аксакова: на Тверском бульваре в доме Юсуповой близ дома оберполицмейстера.
 
        P. S. Еще несколько слов. Не думай, что я только отнекиваюсь быть полезным моей любой Тетясе. Нет, это осторожность — от излишней любви к ней, — чтобы вместо добра не сделать ей зла, и которое трудно поправить будет. А она мне по своему занятию ближе, чем тебе. В Харькове по случаю соперничества она найдет тьму неприятностей и ни одного существа, которое бы поддержало ее; ты пишешь, что она может ехать с отцом, но отцу нужно будет бросить службу и потом жить на два семейства, да и какую пользу на сцене может принесть ей отец или мать? Нет, гораздо лучше соразмерять жизнь свою по средствам и учиться, учиться, и время все сделает: я все знаю это по опыту. Я в Полтаве получал две тысячи ассигнациями, без бенефиса, а у меня было 16-ть человек семейства. Конечно, я ел только борщ да кашу, и чай пили в прикуску, а право мне было хорошо... Не вытерплю! Скажу! Ти, кажуть, друже, кутнув трохи, никакая пощечина меня бы так не оскорбила. Бог тебе судья! Не щадишь ты и себя, и друзей твоих. Погано, дуже погано. Не набрасывай этого на свою натуру и характер. Я этого не допущаю, человек этим и отличается от животных, у него есть воля: Пантелей Иванович до 60-ти лет кутил, а потом воля взяла верх, и он во всю жизнь не поддавался этой кутне. Не взыщи за мои грубые слова. Дружба строга, а ты сам произвел меня в друзья, и потому пеняй на себя. Статью в газету передам Коршу. А все-таки целую тебя без счету и твою бороду. Пожалуйста, извести пораньше о своем приезде, а то в Никольском нужно будет приготовить. Да, записку твою от г-на Погожина получил и был у него.
        Ну, прощай, рука устала писать. Видишь, скильки надряпав. А ще-таки — Бог тебе судья; передай мой поцелуй твоей Тетясе. Але ні, не треба, а то я боюсь, чтобы от твого чолом не зробилось ей дуже душно.
 
 
 
Коментарі:
 
        Подається за автографом: ІЛ, Ф. 92. № 336.
        Вперше надруковано: Киевлянин. — 1870. — 9 квіт. Публікація М, К. Чалого.
        Дата в автографі: «От 6-го февра[ля] 1858 году».
        Відповідь на лист Шевченка від 3 лютого 1858 р. з Нижнього Новгорода.
        Відповідь Шевченка — лист від 9 — 10 лютого 1858 р. з Нижнього Новгорода.
 
        Вчерашнего числа через г-на Олейниного получил твое письмо... — «Олейнинов» — Аленников Микола Сергійович (? — 90-ті роки), помічник керуючого пароплавного товариства «Меркурій», театрал; знайомив Шевченка з потаємною російською поезією (див.: Большаков Л. Н. Їхав поет із заслання. — С. 70 — 76). 9 січня 1958 р. Шевченко намалював його портрет (не відомий).
        Піунова-Шмідтгоф Катерина Борисівна (1841 — 1909) — російська актриса, мемуаристка; у 1856 — 1858 рр. виступала в амплуа інженю в Нижегородському театрі. Шевченко опублікував приязну рецензію на її бенефіс (див. коментар до листа В. М. Погожева від 5 лютого 1858 р.), намагався виховати її літературні смаки. Дбаючи про сценічну кар’єру Піунової, просив М. С. Щепкіна допомогти перевести її до Харківського театру. 30 січня 1858 р. Шевченко запропонував 16-рїчній дівчині одружитися, але вона не погодилася. Невдовзі поет порвав стосунки з нею, дізнавшися, що вона порушила обіцянку, дану директорові Харківського театру І. О. Щербині, спокусившись на ліпшу пропозицію директора Нижегородського театру О. П. Варенцова. 1889 р. вийшли у світ записані М. Ф. Юшковим спогади Піунової і про неї («К истории русской сцены: Екатерина Борисовна Пиунова-Шмитгоф в своих и чужих воспоминаниях». — Казань).
        Голинська Парасковія (Поліна) Михайлівна (1822 — 1892) — племінниця дружини О. М. Муравйова, нижегородського військового губернатора; аматор-музикант і співачка, організатор і постановник аматорських вистав, концертів.
        Варенцов — О. П. Варенцов.
        ...жена комического актера Васильєва... — Йдеться про Васильєву Катерину Миколаївну (дівоче прізвище — Лаврова, 1829 — 1877), акторку Малого, Олександринського і провінційних театрів.
        Васильєв Павло Васильович (1832 — 1879) — російський актор, грав у Харкові, Полтаві, Одесі, Кишеневі (1854 — 1860), в Олександринському театрі (1860 — 1874), у Москві в «Общедоступном театре» (з 1874 р.).
        Фіалковський Фелікс (Фіялковський, 1823 — ?) — польський політичний засланець, служив унтер-офіцером 1-го Оренбурзького лінійного батальйону в Новопетровському укріпленні у 1856 — 1857 рр., звільнений одночасно з Шевченком. Повернувшись до Оренбурга, жив (як і Шевченко) під таємним наглядом поліції з серпня по грудень 1857 р. (ДАОО. Ф. 6. Оп. 18. Спр. 375; Большаков Л. Н. Літа невольничі — С. 386).
        Адрес Аксакова... — Відповідь на запит Шевченка у згаданому листі: «Чом ти мені не написав адреса Сергія Тимофійовича?
        ...моей любой Тетясе... — Т. Б. Піуновій.
        Ти, кажуть, друже, кутнув трохи... — Прочитавши це, Шевченко занотував у щоденнику 11 лютого 1858 р.: «М. С. Щепкин с сокрушением сердца пишет мне о моем безалаберном и нетрезвом существовании. Интересно бы знать, из какого источника он почерпнул эти сведения. Стало быть, и у меня не без добрых людей. Все же лучше, нежели ничего. Благодарю тебя, мой старый, мой добрый, но чем тебя разуверить, не знаю». А 10 лютого поет відповідав другові: «Яка оце тобі сорока-брехуха на хвості принесла, що я тут нічого не роблю, тільки бенкетую. Брехня. Єй-же богу, брехня! Та й сам-таки подумай гарненько. Хто ж нас шануватиме, як ми самі себе не шануєм? Я ж уже не хлопець нерозумний. І од старості, слава богу, ще не одурів, щоб таке вироблять, як ти пишеш. Плюнь, мій голубе сизий, на цю паскудну брехню і знай, коли мене неволя і горе не побороло, то сам я не звалюся. А тобі велике, превелике спасибі за щирую любов твою, мій голубе сизий, мій друже єдиний. Я аж заплакав на старість, як прочитав твоє письмо, полное самой чистой, некупленной любви. Ще раз спасибі тобі, моє серце єдинеє!»
        Пантелей Иванович — старий самотній театральний перукар, якого Щепкін прийняв до власної родини.
        Статью в газету передам Коршу. — У згаданому листі, надсилаючи вирізку з газети «Нижегородские губернские ведомости» за 1 лютого 1858 р. зі своєю статтею «Бенефис г-жи Пиуновой, января 21 1858 года», Шевченко писав: «По поводу її бенефіса написав я невеличку статейку в газету, котору посилаю тобі: прочитай та прикинь своє до неї яке мудре слово, та оддай перепечатать в «Московских ведомостях». Для нашої любої Тетясі се було б незгірше». Це була друга спроба Шевченка надрукувати свою статтю в газеті «Московские ведомости» (див. лист В. М. Погожева від 5 лютого 1858 р. та коментар до нього).
        ...записку твою от г-на Погожина получил и был у него. — Йдеться про переданий із В. М. Погожевим лист від 15 — 18 січня 1858 р.
 
 

Журнал Шевченка: 6 лютого.
 
Tags: 1858, Будьмо, Листи до Шевченка, Піунова
Subscribe

  • Тут була хата Тараса Шевченка

    Мистецька виставка до річниці Кобзаря 6 березня столичний Музей Івана Гончара запрошує на відкриття виставки «Тут була хата Тараса…

  • Виставка особистих речей Т.Г. Шевченка

    "Таку виставку можна побачити у Національному музеї Шевченка. Він святкує 60-річний ювілей. Загалом 300 екземплярів речей. Зібрали їх в одну…

  • Невідома картина Шевченка

    За повідомленням аукціонного дому Art Palace на Вінничині знайдено картину, яка ймовірно належить роботі Т. Г. Шевченка. Твір датується серединою…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments