VI
На око здавалось би кому, що Шевченкові нічого вельми нудьговати та сумовати! По всьому місту і по всіх станах його людності є у нього і нові знайомі, й нові приятелі. Від поїздки в Оренбург його визволили: 23 жовтня прийшла з Оренбурга від генерал-губернатора відповідь, що Шевченкові заборонено їздити в столиці і що він перебуватиме в Нижньому Новгороді під потайним доглядом поліції. Звістка ся вразила Шевченка. «Гарна, — каже він, — оця воля! Собака на припоні!» 836
Бачимо, що Тарас все-таки нудиться, сумує, чує себе серед натовпу самітним. Такі натури, як Шевченко, часто-густо зазнають самотності хоч серед якого натовпу, коли біля них нема душі близької, нема серця спорідненого.
У Тараса в Нижньому чимало було приятелів, але то були приятелі чоловіка страдальника, покараного тяжко, не по заслузі; йому серед тих приятелів браковало людини, щоб розуміла його українську національну душу, щоб розуміла і серцем спочувала його думкам і ідеям Хоч і як добре йому в Н[ижньому] Новгороді, але він чув і бачив, що він на чужині, та ще й на припоні!.. Душа його рвалася летіти до любої Академії, до друзяків-українців. Раз якось під годину такої нудьги серце шепнуло йому добру думку покликати до себе Куліша, Щепкіна і Лазаревського.
Михайло Семенович Щепкін 837 був щирий і давній Шевченків друзяка. Давно єднали їх і обставини, і погляди, і думки. Щепкін, як і Шевченко, — син кріпака і самоук з геніальним талантом артиста. Як і Шевченко, він власними силами протоптав стежку в сферу людей освічених, в сферу ліпших людей свого часу. Погляди його, соціально-моральний і національний світогляд сходився з Шевченковим. «Опіка» не минула і його. Коли йому йшов вже 70-й рік його віку, московський генерал-губернатор Закревський зарегістровав його до гурту «неблагонадежных» і дав атестацію, що «Щепкин желает перевороте и на все готов». Такою думкою Закревський перейнявся з того, що довідався, що на одній вечірці Щепкін радив драматургам, щоб вони теми задля драм брали з творів Герцена.
З Шевченком Щепкін спізнався і сприятелився ще за кілька років до свого заслання.
12 листопада Шевченко пише до Щепкіна: «Друже мій давній! Друже єдиний!. Якби-то нам побачитися, якби-то нам часиночку подивитися один на одного, хоч годиночку поговорити... Я ожив би, я напоїв би серце своє твоїми тихими речами, неначе живущою водою. Тепер я в Нижньому Новгороді на волі, та на якій волі! Як собака на прив’язі. Так щоб подивитися на тебе, великий мій друже, я, сидячи отут, от що видумав: чи не найдеться коло Москви якого села або хутора з добрим чоловіком? Якщо можна буде побачитися нам і поколядовать на сих святках, то поколядуємо укупі» 838.
Щепкін зараз дає відповідь, що можна їм з’їхатися в селі Нікольському (маєтність його сина) за 40 верстов від Москви, і додав: «А коли така поїздка буде тобі через що-небудь неможливою, то я сам приїду в Нижній, не на те тільки, щоб побачитися і поколядовати укупі, а щоб побалакати про дещо багацько. Може, моя стара голова наведе й твою на добру думку» 839.
835 Записки... — С. 152. [(Запис від 13 груд. 1857 р.)].
836 Ibidem. — С. 137[ — 138. (Запис від 23 жовт. 1857 р.)]
837 Помер в Ялті 11 серпня р. 1863.
838 Основа. — 1861. — Кн. X. — С. 12.
Коментар
Щепкін зараз дає відповідь, що можна їм з’їхатися в ...селі Никольському... — З листа М. С. Щепкіна до Шевченка від 27 листопада 1857 р. з Москви.
Попередня Наступна
