Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В дорозі з заслання (серпень 1857 — березіль 1858), стор. 11]
 
 
        Комічно трохи склалися відносини Шевченка до відомого російського письменника Даля. З ним Тарас був знайомий, ще як перебував в Академії, але ніколи до його не надило Тарасового серця. Зупинившись в Н[ижньому] Новгороді, Шевченко хоч і відав, що тут живе і Даль, але не хтів оновляти знайомості, коли ж графиня Толстая порадила те вчинити, Тарас мусив піти до Даля... 17 листопада він зробив Далеві візиту. Даль повітав його щиро і прохав заходити до його яко до старого приятеля. Перегодом вже 17 грудня він зайшов увечері до Даля 827. Несподівано в розмові зачепили Давидові псалми. Даль помітив, що наш поет не байдужий до стародавньої поезії, і спитав у його, чи він читав Апокаліпсис. «Читав, — каже поет, — та нічого не зрозумів». Тоді Даль дав йому власний переклад і коментарі Апокаліпсиса, просячи перечитати і повідати свою думку.
        «Не по душі мені, — признається Тарас, — остання умова; без неї можна б не читавши подяковати, а тепереньки треба читати. А читаючи Апокаліпсис на мові церковнослов’янській, приходить думка, що апостол писав його задля своїх неофітів. А може, його кермовала і мета матеріальна, щоб дозорці його подумали, що старий збожеволів і верзе нісенітницю і тоді може швидше визволять його з заслання. З якої речі Даль перекладав і товкмачив оцю нісенітницю? І з якою думкою дав мені перечитати свій убогий твір? Яку ж думку свою я висловлю йому? Ради ввічливості мушу брехати...»
        Коли траплявся у Шевченка вільний час, він не марновав його абияк. Вдовольняючи звичайну і властиву чоловікові потребу розваги між людьми, в товаристві знайомих, Шевченко не забував працювати і коло власних творів.
        Ще під кінець жовтня взявся він переглянути своє оповідання «Матрос», що написав мовою російською р. 1856 в Новопетровському. Першу частину оповідання він відіслав ще з Новопетровського до Лазаревського, щоб дав до якого журналу друкувати. Другу частину переписав йому теж у Новопетровському прапорщик Нечаєв — «один з ліпших кадетів Непроєвського 828 оренбурзького корпусу». Перечитуючи тепер оповідання, автор спостеріг велику силу граматичних помилок і помітив, що треба перемінити назву: «Нехай буде не «Матрос», а «Прогулка с пользою і не без морали».
        Переглянувши оповідання, Тарас вдається до Куліша, щоб поклопотався надруковати се оповідання і відіслані ще раніш «Княгиню» і «Варнака». Куліш на те відповів йому: «Про московські твої повісті скажу, що зневажиш ти їми себе перед світом, та й більш нічого. Якби у мене гроші були, я купив би їх усі у тебе разом, та й спалив. Читав я твою «Княгиню» і «Матроса». Може, ти мені віри не піймеш; може, скажеш, що я московщини не люблю, дак тим і ганю, так, отже, тобі: ні одна редакція журнальна не схотіла їх друковати. Тут не одного таланту треба. Прочитуючи твої московські повісті, земляки твої кивають головами, а москалі відкидають геть; а вірші твої рідні, так москалі шанують, а земляки наче Псалтир той промовляють» 829.
        Тарас вважав літературний суд Куліша занадто строгим: «Коли ти хочеш зберегти з ним добрі відносини, ніколи не говори йому правди», — писав він до Куліша 830.
 
 
 

        827 Записки... — С. 152[ — 153. (Запис від 17 груд. 1857 р.)}.
        828 Неплюєвського. — Ред.
        829 Чалий, с. 118.
        830 Ibidem. — С. 121.





Попередня                 Наступна
       
Tags: 1857, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments