Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В дорозі з заслання (серпень 1857 — березіль 1858), стор. 8]
 
 
        Куліш, надруковавши «Оповідання» Марка Вовчка, а далі і II том «Записок о Южной Руси», переслав їх до Шевченка. «Посилаю тобі, брате Тарасе, «Оповідання» Вовчка. Бач, які дива творяться: уже й каміння починає вопіяти! Де ж пак не диво, що московка преобразилась в українку, та такі повісті удрала, що хоч би й тобі, мій друже, так прийшлось би в міру. Як то ти їх уподобаєш? Пиши щиро, бо ти у нас Голова на всю Україну. Пишуть до мене з Москви, щоб у московському журналі («Русская беседа») що-небудь твоє напечатати. Не квапся на сеє, мій голубе, до якого часу. Одно, що треба тобі спростовати дорогу до столиці, а друге — треба тепер з великою увагою роздивлятися, що напечатати, а що й придержати. Слава твоя писательська тепер на зеніті: то вже треба оглашати себе голоснішим ділом, а не абияким. Після року 1847-го ждуть від тебе земляки річей великих, а після вже й малими до їх обізвешся. От якби ти Гуса згадав або наново скомпонував. Ми знаємо тільки початок.
 
                Кругом тіснота і неволя,
                Народ закований мовчить,
                А на апостольськім престолі
                Чернець годований сидить...
 
        У 4-й книжці «Р[усской] беседы» єсть дещо про Гуса, прочитай та й виведи свою красну мову про його. Коли є у тебе гарні вірші і без Гуса, дак пришли перше мені їх на перегляд, щоб пішло воно з моєї руки, як «Наймичка», котрої, сам бачиш, я не зіпсовав. Щиро кохаю твою музу і не пожалую часу переписати, що вона внушила. Нехай не виходить між люди розхристаною і простоволосою циганкою, а явиться гарною дівчиною, отецькою дочкою, щоб з дочки знати було й батька» 819.
        Шевченко тоді ще не відав, що псевдонімом «Вовчка» підписується жінка Опанаса Маркевича — Маруся: про се він довідався тільки 18 грудня і бажав до неї написати і подякувати «за ті радощі, яких надає її книжка натхненна».
        Другий том «Записок о Южной Руси» дуже сподобався Тарасові. Дякуючи Кулішеві за його, він у листі 5/17 грудня пише: «Спасибіг тобі за «Наймичку». Чи не знайдеш там у панночки-хуторяночки в альбомі і мого Івана Гуса? Добре б було, якби знайшов: а то шкода буде, як пропаде. Що за дивний чолов’яга Л. Жемчужников! Поцілуй його за мене, як побачиш. Ще ось що: як би мені хотілося, щоб ти свої «Записки о Южной Руси» зробив періодичним виданням, от як журнали. Нам з тобою треба добре поговорити об сім святім ділі...» 820.
        Тут саме до речі треба сказати дещо про поему «Наймичка», тим паче що один з наших письменників, Франко, змагається, що сю поему Шевченко написав після повісті «Наймичка», написаної мовою великоруською. Річ відома, що Шевченко манускрипти своїх творів зоставляв у різних своїх приятелів. Останнім разом перед арештом, їздячи по Чернігівщині в лютому і березілі р. 1847, він збирав свої манускрипти, гадаючи улаштовати що можна задля печаті. Виїздячи від Андрія Лизогуба з Седнева, Тарас лишив у його чимало своїх ще не друкованих творів: між ними була і українська поема «Наймичка». Коли Лизогуб довідався, що Шевченка арештовали, йому зовсім натурально можна було сподіватися, що і його не мине ревізія. Тим-то він, замість того щоб палити Шевченкові твори, як се інші люди зробили, заховав їх десь «у стріху», і там в доброму спряту береглися вони. Без сього, певна річ, Україна не побачила б ні «Наймички», ні «Стодолі», ні «Псалмів Давидових», ні чимало іншого. Коли Куліша визволено з неволі, брат його жінки, Білозерський, поїхав в Седнів, забрав у Лизогуба Шевченкові твори і через Л. М. Жемчужникова переслав їх до Куліша в Петербург. Куліш тоді саме лаштовав свій II том «Записок» і туди завів і «Наймичку». Але тоді саме, себто з початком р. 1857, йшла робота графа Ф. П. Толстого про амністію задля Шевченка. Куліш добре відав, що «Наймичку» написав ніхто як Шевченко і написав її, як каже він у листі 821
 
 
 

        819 Чалий [М. К.] Жизнь и произведения Шевченка. — [С. 106 — 107]
        820 [Основа. — 1862. — Кн. V. — С. 10].
        821 Лист ще не оголошений. [ІЛ. — Ф. 77. — № 127. — Арк. 160, 241].





Попередня                 Наступна
       
Tags: 1857, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments