Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В дорозі з заслання (серпень 1857 — березіль 1858), стор. 2]
 
 
        На другий тиждень обставини і умови перебування Шевченка в Астрахані перемінилися трохи на ліпше і та переміна зробила добрий вплив на його дух.
        Одночасно з ним були визволені з Новопетровської хурдиги декотрі поляки, що справляли там теж покуту за любов до волі рідного краю. Між ними був і Фіалковський. Одночасно з Шевченком і вони припливли в Астрахань. Тут повітав їх земляк їх лікар Зброжек Тимко, годованець київського університету. Довідавшись від своїх земляків, що й Шевченко визволений з неволі і по дорозі перебуває в Астрахані, Зброжек подав про се звістку своїм знайомим українцям, які були на той час в Астрахані: Іванові Клопотовському, Незабитовському, Одинцеві і ін., дітям київської Alma Mater-і. Дехто з них, як от Клопотовський, перебуваючи у Києві, особисто знав Шевченка, і всі вони глибоко шановали його як національного поета і страдальника за волю і добро рідного народу. Усі вони кинулися вітати Шевченка в його комірчині.
        15 серпня в журналі Шевченка Клопотовський власною рукою записує, що в той день він повітав «з превеликою радостю в далекій чужині старого свого професора, найдорожчого та любого поета; повітав його яко батька, яко брата, яко друга великого».
        Не тільки українці, але дехто з великоросів з ентузіазмом вітали визволеного з неволі поета. Так Федор Чельцов у Шевченковому журналі 16 серпня «вельми дякує Богові, що сподобив бути кілька годин укупі з батьком милим Тарасом Григоровичем Шевченком».
        Поляки теж не відстали й собі. «Славетний Кобзарю народний! — вітає Тараса Зброжек. — Твоє теперішнє перебування серед нас робить мене зовсім щасливим і оці години ніколи не зникнуть з моєї пам’яті. Стократ благословляю оцей день великий, коли небо дало мені спізнати особисто Тебе, великого і непохитного оповідача правди». (Записки... — С. 103).
        В Астрахані перебував тоді саме богатир-мільйонник О. О. Сапожников. Шевченко знав його ще року 1842 невеличким хлопчиком. Тепер він відав, що Сапожников живе в Астрахані і, проходячи раз по одній улиці, помітив великий будинок з написом: «Дом Сапожникова»; але, згадавши, що Сапожников «на астраханському обрію є зорею брильянтовою, та ще й безплатним метрд’отелем», Тарас не пішов до його. Тим часом Зброжек 15 серпня переказав Сапожникову, що Шевченко в Астрахані, і на другий день Сапожников і Шевченко оновили стару знайомість. В особі Саножникова Тарас зустрів людину просту, добру і високоблагородну. Отож новим і старим знайомим Шевченка прийшла добра думка пошанувати нашого поета гуртовим бенкетом.
        От що пише Шевченко про другий тиждень свого перебування в Астрахані: «З 15 до 22 серпня у мене в курявій і брудній Астрахані було таке світле свято, якого на моєму віку мені ще не траплялося. Земляки мої, більшість їх кияни, так щиро, так радісно, так по-братерськи повітали моє визволення з неволі і свою гостинність так розгорнули, що не дали мені самому провадити свої записки, а взяли на себе».
        Очевидна і зовсім натуральна річ, що астраханські привітання окрилили, підбадьорили свіжою силою дух поета, так як ту квітку, причавлену спекою, бадьорить і свіжить чиста, свіжа роса. Привітання астраханські були першим ступнем по тій стежці, де українці свідомо справляли свій святий обов’язок прилюдного і заслуженого пошанування генія рідного слова і великого страдальника. З Астрахані почався прилюдний суд і осуд тієї великої історичної несправедливості тяжкої, що заподіяно над Шевченком 30 мая 1847 р.
        «Спасибіг вам! — дякує Тарас своїм астраханським прихильникам. — Ви наділили мене таким щастям, ви надали мені таких радощів, що моє вдячне серце ледві їх вміщує. Пам’ять про оці найщасливіші дні я не до прозаїч них записок своїх заведу, а сховаю в скарбниці серця свого» 794.
        Сапожникову тоді саме треба було з усією своєю родиною їхати теж до Петербурга. Він найняв собі до Нижнього Новгорода той самий пароплав «Князь Пожарський», на буксирній барці котрим бажав плисти і Шевченко, і купив собі білет. Тепер Сапожников прохав Шевченка подорожувати з ним у каюті.
        Тарас згодився: куплений білет він віддав капітану парохода, просячи подарувати його першому злидареві. Капітан «Князя Пожарського» Кашкін 795 на той білет взяв замість одного п’ятьох злидарів, що не спроможні були навіть по одному карбованцю заплатити за переїзд до Нижнього.
        22 серпня «Князь Пожарський» рушив з Астрахані.
 
 
 

        794 Записки... — С. [103] — 104. [(Запис від 23 серп. 1857 р.]
        795 Кишкін. — Ред.





Попередня                 Наступна
       
Tags: 1857, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments