Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [На другому засланню (жовтень 1850 — серпень 1857), стор. 35]
 
 
XVI
 
        Час ішов собі своєю чергою: обставини околишні не перемінилися: «гидота» не поменшала, але з тогочасних листів Тарасових бачимо більш спокійне і надійне становище його духа. Знати, що надія міцно перейняла його. Можна навіть думати, йому здавалося інколи, що визволення його вже факт, що цар підписав вже амністію коли не 1 січня, так 19 лютого; коли ж не приходить про се урядова звістка, так причиною тому бюрократичне дляння та брак зимою комунікації, бо зимою почта з Петербурга до Новопетровського йшла часом три місяці, напр[иклад]. Лазаревський Михайло вислав до його лист і цигари 17 січня, а Тарас прийняв їх тільки 7 квітня.
        Той лист Лазаревського 765 хоч і не приніс Тарасові певної звістки про визволення яко про факт, але не приніс і розчарування, навпаки, приніс йому бадьорості і разом з листами старого приятеля Якова Кухаренка з Чорноморщини 766 і Андрія Марковича з Петербурга 767 став Тарасові світлим і радісним привітом на Великдень.
        Тим часом коло амністії Шевченкової працювали не тільки граф і графиня Толстії, а ще й інші люде, між ними Сєраковський, Лазаревський і граф поет Олексій Толстой, котрого любили і цар, і цариця і котрий користався кожною зручною нагодою посприяти Шевченку. Граф Олексій Толстой хоча особисто і не знав Шевченка, але відав про його і високо становив його поетичний талант 768.
        Петербурзькі земляки Шевченка були певні, що на сей раз цар дасть поетові амністію і тямили потребу Шевченкові грошей на дорогу. Вони поспішили запомогою. Андрій Маркович, посилаючи гроші, писав: «Відай, що добрі люде пильнували і пильнують перед царем про тебе, і, може, він помилує і верне тебе на ясні зорі, на тихі води, у край веселий, у мир хрещений» 769.
        Радів Тарас з тих листів. Гляньмо на ясні його радощі, що в перший день Великодня — 7 квітня — обгорнули йому душу! Радощі ті світяться нам з трьох листів його, написаних 22, квітня.
        «Удався ж мені сьогорічний Великдень! — писав він до Михайла Лазаревського 770. — Такого радісного Великодня у мене ще зроду не було. Якраз 7 квітня прийшла до нас почта і привезла твою дорогу посилку і твоє радісне письмо від 17 січня. Я трохи не здурів, прочитавши його! Та ще як закурив твою цигару (я десять років не курив цигар!), та як закурив твою гавану, то так мені запахло волею, що я заплакав, як та дитина. От чого ти наробив з моїми старими очима! Нехай тобі Господь милосердний заплатить за твою роботу. Та ж сама пошта привезла мені лист з Чорноморії і 25 карбованців від д. Я. Кухаренка, але він нічого про волю не пише мені. Та ж сама пошта привезла мені 16 карб. і лист з Петербурга від А. Маркевича з товаришами. Се буде син того самого Марковича, що написав малоросійську історію. З батьком його ми були колись великі приятелі, але сина його, оцього Андрія, я, здається, не бачив, а може, і бачив, та ще дитиною».
        В листі Тарасовому до Кухаренка читаємо: «Лазаревський упевняє мене, що незабаром випустять мене з оцієї широкої хурдиги, що цар дав приказ розбивати мої кайдани. І плачу, і молюся, і все-таки не вірю. (Десять літ неволі знівечили мою віру і надію, а вони були колись чисті, непорочні, наче та дитиночка, взята з купелі, чисті і кріпкі, як той самоцвіт-камінь відшліфований). Я трохи не здурів на сім тижні. Та й тиждень же вдався. Недаремне я його виглядав десять літ. Десять літ! — друже мій єдиний! вимовити страшно; а витерпіть же! і за що витерпіть? Цур йому, а то справді одурію» 771.
 
 
 

        764 Основа. — 1862. — Кн. III. — С. 6.
        765 [Киевская старина. — 1901. — Кн. II. — С. 285 — 286].
        766 Основа. — 1861. — Кн. X. — С. 8.
        767 Чалий, с. 94.
        768 З приватного листа Л. М. Ж[емчужникова (ІЛ. — Ф. 77. — № 127. — Арк. 160 — 161, зв.)].
        769 Чалий, с. 94.
        770 Основа. — 1862. — Кн. III. — С. 6.
        771 Основа. — 1861. — Кн. X. — С. 8.





Коментар

        Той лист Лазаревського... разом з листами ... Якова Кухаренка з Чорноморщини і Андрія Маркевича з Петербурга... — Йдеться про листи М. М. Лазаревського від 17 січня 1857 р. з Петербурга, Я. Г. Кухаренка від 18 грудня та А. М. Маркевича від 25 жовтня 1856 р.




Попередня                 Наступна
       
Tags: 1857, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments