Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [На другому засланню (жовтень 1850 — серпень 1857), стор. 22]
 
 
        І от Шевченко урядовим шляхом висловив комендантові просьбу, дозволити йому власним коштом намалювати той образ. Комендант спитав найближчого начальника Тарасового капітана Косарєва. Сей відповів, що за увесь час перебування Шевченка в Новопетровському він не помітив за ним нічого лихого, і поводиться він взагалі дуже добре. Комендант 7/19 січня р. 1854 вдався до начальства в Оренбург. Минуло більш трьох місяців; жодної відповіді не було, нарешті прийшла вона і холодним північним вітром розвіяла Тарасову надію. Начальник штабу оренбурзького війська генерал-майор Фантон де Веррайон 16 квітня р. 1854 повідомив Ускова, що начальник війська не призволив згодитися на дозвіл «рядовому оренбургского линейного № 1 батальйону Тарасу Шевченку нарисовать запрестольный образ в церкви Новопетровского укрепления» 712.
        Така відмова жорстоко вразила Тараса; він, як знати з листів його, називав її катастрофою; вона знов пригнобила йому дух; йому знов ввижається, що він ніколи вже не діжде поліпшення своєї долі. «Не тямлю вже, що й гадати, — пише Тарас до Залєського, — про моє уперте нещастя! Чи Львов (начальник батальйону), чи хто вищий спричинився тому». «Найгірша отрута нашого побуту морального — безнадійність, і оцю жорстоку отруту я вповні почуваю» 713. «Остання невдача так мене приголомшила, що я згубив всяку надію хоч на абияке поліпшення моєї долі гіркої після отакої катастрофи. Вона справді про мене катастрофа».
        З оцієї відмови ми бачимо, що начальник оренбурзького війська добре тямив, чим найгірше можна допікати Шевченкові. Останні три місяці після того ще тяжко почував недозвіл і писав до Залєського: «Скорботно, невимовно скорботно! При таких невдачах і найбільший поет зречеться усякої надії на ліпшу долю, а мені, безталанному, і давно можна заплющити очі задля ліпшої будущини» 714.
        Що саме спричинилося відмові дозволу намалювати образ — про те певної звістки нема: відаємо тільки про гутірку, що того часу кружала у форті. Гомоніли, що хтось з офіцерів, довідавшись, що Усков вдався про дозвіл в Оренбург, післав донос в Уральськ до батальйонного командира майора Львова. А Львов би то вельми образився за те, що Усков не спитав у його, минув його і вдався безпосередньо до Оренбурга, і від себе вже написав до Оренбурга, щоб не давали того дозволу. Таку гутірку підтримують і нарікання на Львова, вимовлені у наведеному вгорі листі Шевченка до Залєського. Хоча се все вельми подібно до правди, найпаче бюрократична образливість Львова, але всього сього не досить на те, щоб признати донос фактом. Може, в уральськім архіві і знайшлись би певні указки, щоб розв’язати се цікаве питання. Можна ще гадати й те, що оренбурзька військова адміністрація теж йняла віри, що Шевченко малював карикатури на царя, і не відважилася не тільки сама дати дозвіл малювати образ, а навіть боялася вдатися в Петербург про такий дозвіл, гадаючи, мабуть, що не личить їй турбувати царя згадкою про чоловіка, що «за добродійство» царське заплатив малюванням карикатур на свого «добродія». До того ж під ту саму пору не було в Оренбурзі ні Герна, ні Залєського, а інші Тарасові приятелі в Оренбурзі не відали про подання Ускова, а через те й не могли поклопотатися, як треба було.
 
 
 

        712 Русск[ая] стар[ина]. — 1891. — [Кн. V]. — С. 440.
        713 Киев[ская] стар[ина].— 1883. — Кн. І. — С. 170.
        714 Киев[ская] стар[ина]. — 1883. — Кн. II. — [С. 172].





Коментар


        «Не тямлю вже, що й гадати ... про моє уперте нещастя!» — З листа Шевченка до Бр. Залеського від 21 квітня 1856 р. Після клопотання І Ускова навесні 1854 р. була ще невдала спроба генерала Г. А. Фреймана домогтися для Шевченка звання унтер-офіцера, якій перешкодив негативний, відзив батальйонного командира Г. І. Львова (Тарас Шевченко: Документи... — С. 265). Пізніше Г. Львов змінив думку й 7 липня 1855 р. сам прохав командира бригади Л. І. Федяєва про те ж саме (Там же. — С. 266), але не досяг успіху.




Попередня                 Наступна
       
Tags: 1854, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments