Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [На другому засланню (жовтень 1850 — серпень 1857), стор. 21]
 
 
        Ще як був живий Маєвський, але вже за місяць, чи що, до своєї смерті він дозволяв Шевченкові писати мовою російською і малювати, але не інакше як у його в кабінеті, так щоб ніхто не бачив і ніхто про те не відав. Тоді ото і розпочав Шевченко писати свої оповідання мовою російською. Першим оповіданням його було оповідання «Княгиня». Таких фактів, щоб з них виразно було знати, коли саме Тарас писав «Княгиню», — досі нема. В оповістці «Основи» (1862, кн. 3) «Княгиню» датовано р. 1853; і в листі до Залєського 21 квітня Тарас пише: «Ще посилаю до тебе Варнака і Княгиню. Полагодь їх і відішли в Петербург до Осипова, а коли там є у тебе добрий і надійний чоловік, дак пішли до його, щоб спожив, як відомо»705.
        На сьому місці я не спинятимуся спеціально коло хронології Шевченкових оповідань, писаних мовою російською, намічу лишень свою гадку про те, чому я вважаю, що «Княгиня» була першим оповіданням, написаним Шевченком на засланні мовою російською. Я спостерігаю, що поет хотів до своїх оповідань російською мовою позаводити окремі епізоди з свого життя, так, щоб з них склалося суцільне автобіографічне оповідання, і перший такий епізод бачимо в «Княгині».
        Але що можна було Маєвському, яко людині одинокій, те вельми трудно, майже неможливо було Ускову, яко чоловіку семейному; йому треба було озиратися і на прислугу, і на гостей. Як його було устерегтись, аби не пішла гутірка, що Шевченко пише і малює у коменданта? Тим паче треба було стерегтись, що були офіцери, які ворогували вже й за те, що у коменданта попліч з ними сідає обідати «політичний злочинець», простий жовнір.
        Тямлячи повну незручність і небезпечність, щоб Шевченко писав і малював, себто зрушав царську волю з дозволу коменданта і у його в кватері, Усков перш за все вдався до Оренбурга, просячи дозволу Шевченкові тільки писати, і писати тільки мовою російською, під доглядом і цензурою офіцерів. Дозвіл прийшов вельми не скоро, не раніш весни р. 1854 706.
        Отже, доки прийшов той дозвіл, Усков дозволив Шевченкові писати і малювати в землянці. Землянку ту вважали яко окремий кабінет Ускова і нікому туди без його дозволу не вільно було ходити. Таким чином, нікому не можна було й знати, що там Шевченко пише і малює.
        Гадаю я, що отоді Шевченко й написав оповідання «Наймичка» під впливом матерньої туги, яку він бачив на Агаті Омелянівні, коли та похоронила свого сина Дмитра. Принаймні він читав свою «Наймичку» Усковим «якось на святах або в самому кінці р. 1853, або з самого початку р. 1854», і казав при тій нагоді, що такого змісту є у його поема мовою українською, ще не друкована, і лишилась вона у когось на Україні.
        Тямив очевидячки Усков, що в землянці можна писати залюбки, але малювати зовсім не зручно. Тямив він і те, як нудьгує Тарас через заборону малювати. Нудьга його була така велика, що навіть вона і нам стає страшною з самих тільки листів Шевченка. Найгірш заборона мордувала його через те, що він не знаходив задля неї жодного за собою приводу і не знаходив його цілком справедливо; бо приводу того, дійсно, ніхто б і не міг знайти, дійсно, його ні в чому не було, опріч непорозуміння царем Миколою в докладі графа Орлова слів: «изображал каррикатуры». Цар зрозу мів сі слова буквально, себто що — малював карикатури. «За що заборонили мені малювати, того не скаже і сам судія верховний, — голосить художник у своєму журналі 707. — Мені заборонили писати, а найгірше, і малювати.
        І я пропадаю отут в казармі між солдатами; ні з ким слова промовити. Нудьга, нудьга така, що вона незабаром вжене мене в домовину. Не знаю, чи карався ще хто на світі так, як я тепер караюся, і не відаю за що», — читаємо в листі його до Бодянського 708. В другому листі до його він пише: «Заборонили мені малювати, а я за цілий свій вік не вивів ніже єдиної злочинної риси. Не давати чоловікові працюва ти коло тієї штуки, на яку він присвятив увесь свій вік, се найжахливіша кара»709. «Найгірш мучить мене, — пише Тарас до Артемовського, — те, що не дають мені малювати. А з якої причини? — не відаю. Тяжко! страх як тяжко!»710 — «Мучуся без олівця та без красок, — читаємо в другому листі його 15 червня р. 1853 до того ж Артемовського 711. — От де дійсно страшенна кара! Горе та й ще горе!»
        Нам, що відгороджені від того часу муром більш ніж сорока літ, тяжко і боляче читати оті голосіння поетової душі, вилиті на мертвий папір, вже ж певна річ, що і Усковим не легко було чути тугу з живих вуст страдальника, і не можна було не обізватися спочуттям і бажанням запомогти. Усков приміркував, щоб Тарас прохав дозволу собі намалювати олійними красками запрестольний образ у Новопетровську церкву. Звісно — раз би начальство дало той дозвіл, так фактично і вся заборона малювати більш-менш зникла б Тарасові дали б яке-небудь поміщення під робітню, тут би можна було йому розташуватися зовсім по-малярськи, з усіма малярськими прирядами, малювати той образ довгий час, прикриваючи їм усякі інші роботи художника. Здавалося, що начальство оренбурзьке не відмовить дозволу на таке добре діло, як оздоба церкви добрим запрестольним образом.
 
 
 

        705 Киев[ская] стар[ина]. — 1883. — [Кн. III. — С. 618].
        706 З листа п. Ускової. Косарєв (Киев[ская] стар[ина]. — 1889. — Кн. III. — С. 573) каже: «здається», що дозвіл писати і малювати дано Шевченкові в червні р. 1852. Се очевидна помилка. Малювати ніколи йому не було дозволено, малював він, так сказати, «неофіціально»; а про дозвіл писати почав клопотатись не Маєвський, а Усков восени р. 1853.
        707 Записки... — С. 19 — 20. [Запис від 19 червня 1857 р. — Кобзар. — Т. III].
        708 Русск[ая]стар[ина]. — 1883. — Кн. IX. С. 641
        709 Ibidem. — [С. 642].
        710 Основа. — 1862. — Кн. VII. — [С. 10 — 11].
        711 Ibidem. — [С. 12].





Коментар

        ...чому я вважаю, що «Княгиня» була першим оповіданням, написаним Шевченком на засланні... — Біограф помилився: «Княгині» передували повісті «Наймичка» (1852 — 1853) та «Варнак» (кінець 1853 — початок 1854); «Княгиня» справді написана 1853 р.
        ...Усков перш за все вдався до Оренбурга, просячи дозволу Шевченкові тільки писати... Дозвіл прийшов... не раніш весни р. 1854. — Ніяких документальних даних, які б стверджували те, що Усков намагався виклопотати Шевченкові дозвіл «писати російською мовою», не виявлено, — це, очевидно, легенда: недарма письменник поставив під першою своєю повістю «Наймичка» фіктивну дату — «25 февраля 1844. Переяслов». Клопотання ж про дозвіл малювати поновлювалися декілька разів, але безуспішно.
        «Мені забороняли писати...» — читаємо в листі його до Бодянського. — З листа до О. М. Бодянського від 3 січня 1850 р. з Оренбурга.
        «Заборонили мені малювати, а я за цілий свій вік не вивів ніже єдиної злочинної риси» — З листа до того ж адресата від 15 листопада 1852 р. з Новопетровського укріплення.
        І от Шевченко урядовим шляхом висловив комендантові просьбу дозволити йому власним коштом намалювати той образ. — Офіційне листу вання в цій справі див.: Тарас Шевченко: Документи... — С. 262 — 263, 264 — 265.




Попередня                 Наступна
       
Tags: 1853, 1854, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments