Усков помітив і звернув увагу декого з офіцерів, що Шевченко зовсім не вдатен до служби в «строю», і можна б його виписати в «нестроевые»; або хоча не обтяжати його марне військовими «науками», себто маршированням і муштрою з рушницею, та й не вимагати від його такої ретельної служби, якої вимагає військовий статут і дисципліна від звичайного «рядового» жовніра. Досить з його, щоб він перебував в «строю» тільки тоді, коли сього жодним чином не можна вже уникнути.
Оце була перша пільга Тарасові після трохи що не повних трьох років перебування в «смердячій казармі» Новопетровського форту. Зарянко 689 каже, що з часу приїзду Ускова Шевченкові можна стало жити не в казармі, як досі було; став він жити зимою в кого-небудь з офіцерів, а літом в альтанці в комендантському саду. Се звістка не зовсім вірна: сад і альтанку спорудили пізніш, а щодо життя в кватері кого з офіцерів, дак сього сам Тарас уникав, знаючи, що сього не можна по закону. Певна річ, що сього й Усков не тільки не дозволив, але й не порадив би. Правда, був у форті один офіцер Мостовський, що підсоглашав Шевченка жити з ним, але Тарас подякував за се. Та й запросини Мостовського були р. 1855, а не 1853 690.
Капітан Мостовський був артилерист, людина освічена, проста, добра й одинока. До приїзду Ускова це був одинокий офіцер з усієї залоги, опріч Маєвського, що інколи до його навідувався Тарас охоче 691. Перегодом, вже року 1855, коли сира земля прийняла царя Миколу і дух людського життя трошки повіяв у Росії, Мостовський кликав Тараса перебратися з казарми жити до його. Тарас не згодився і добре зробив, бо року 1857 по доносу якогось цейхвахтера Мєшкова 692 велено було за щось арештувати Мостовського. Шевченко кілька разів провідував його в арешті, і 28 липня Мостовський, прощаючися з ним, подякував за те, що позаторік не згодився на його благородні запросини жити у його на кватері. «Він, — читаємо в Тарасовому журналі, — тільки тепер зрозумів, яку б підлу кляузу спорудив би Мєшков з того, що ми живемо вкупі. У Мєшкова не затремтіла б рука покористуватися з військових законів, де прописано, що коли хто з офіцерів дозволить собі попросту поводитися з солдатами, той іде під військовий суд. Тепер тільки Мостовський побачив ту безодню, від якої я його відвів, знаючи ліпше за його вдачу огидливого «надворного советника Мєшкова» 693.
Факт певний, що Шевченко майже до кінця свого страждання в Новопетровському форті перебував зимою в казармі. Так само і від вартової служби визволили його і дозволили замість себе наймати жовніра лишень навесні р. 1857, коли вже в форті стало запевне відомо, що цар призволив на амністію Шевченкові.
689 Киев[ская] стар[ина]. — 1889. — Кн. II. — С. 300.
690 Записки... — С. [86. (Запис від 28 лип. 1857 р. — Кобэар. — Т. III)].
691 З листа А. О. Ускової [ІЛ. — Ф. 77. — № 127. — Арк. 69, зв.].
692 Мєшков був чоловік підтоптаний, а жінка у його була молода, він страшенно її ревнував. А. Ускова пише, що у форті ходила думка, по до доносу спричинилася якась родинна історія.
693 Записки... — С. 86.
Попередня Наступна
