Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [На другому засланню (жовтень 1850 — серпень 1857), стор. 13]
 
 
VII
 
        З наведених у мене вгорі певних фактів і Шевченкових листів ми бачили цілком супротилежне тому, що подав д. Чалий в своїй примітці до споминок Наталки Ускової, переказаних Зарянком 671. Останній, правда, не подаючи жодних фактів, каже зовсім справедливо, що Шевченкові в перші роки життя тяжко було в Новопетровському, що найближче начальство поводилося з ним вельми строго. А д. Чалий, наче наперекір Зарянкові, говорить, між іншим, що Шевченка не посилали на чорну роботу і що комендант Маєвський вмер, дак Шевченкові начебто погіршало жити. Не зовсім так воно було.
        З уст Косарєва ми вже чули, що Тараса «водили на фортові роботи» 672.
        Бачили і те, як поводився з ним найближчий його начальник Потапов, мордуючи дрібними, непотрібними причіпками та трусеницею в кишенях і т. інш. З власних записок Шевченка бачимо, що ніколи він не чи нив того, що каже д. Чалий, і ніколи не вдавався за протекцією до лікаря Нікольського. Нарешті, бачили, що добряга Маєвський не спроможен був, хоча б і хотів того, значно пільжити Шевченкові.
        Можна сказати, що мордовання Шевченка в першій половині р. 1852 доведене було до того зеніту, де воно повинно було або спинитися, бо далі нікуди було йому іти, і — або стояти нерухомо, або спускатися з своєї вишини вниз.
        Почалося з того, що головного справника мордовання над Шевченком і дозорника над відносинами до поета коменданта Маєвського — капітана Потапова — взяли з Новопетровського до Уфи. Найближчим начальником Шевченка став Косарєв, хоч теж великий формаліст, але не така безсердна людина, як Потапов. Се сталося літом р. 1852. Маєвський тямив, що Косарєва не треба так стерегтися, як його попередника. Він дозволив Тарасові обізватися без цензури до своїх колишніх приятелів на Україні, пишучи, звісно, обережно, і вже сам комендант знав, яким шляхом пересилати ті листи так, щоб вони доходили до рук адресатів, не заходячи ні до чиїх інших рук в Новопетровському. Відповіді на ті листи приходили на адресу самого Маєвського. Оця, суще невеличка пільга стала великою тоді задля Шевченка. І ми бачимо, що листування його, після більш ніж 2½ років, знов оновляється 1 липня р. 1852 листом до Семена Артемовського. Косарєв каже 673, що в червні р. 1852 дозволено було Шевченкові малювати і писати під доглядом офіцерів. Але тут Косарєв зробив велику помилку. Малювати Шевченкові ніколи не було дозволено, як се небавом побачимо, а писати дозволили не р. 1852, а 1854, та й то тільки по-російському, під пильною цензурою офіцерів. Певна річ, що час від часу Маєвський все більше б пільжив Тарасові, але небавом після виїзду Потапова лиха доля і тут вмішалася і на довгий знов час припинила пільгу. Під кінець р. 1852 Маевський вмер, а зараз же смерть його лиходійно обізвалася на Шевченку. На адресу Маєвського прийшов задля Шевченка від Артемовського лист і 10 карбованців грошей. Нового коменданта ще довгий час не було, прибув він лишень навесні р. 1853, а коли й прибув, дак він натурально вагався прийняти лист, адресований до Маєвського. Тим-то «великої праці треба було, щоб повий комендант прийняв той лист і розпечатав» 674.
 
 
 

        671 Киев[ская] стар[ина]. — 1889. — Кн. II. — С. 298.
        672 Киев[ская] ст[арина]. — 1889. — Кн. III. — С. 572.
        673 Ibidem. — С. 573.
        674 Основа. — 1862. — Кн. VII. [С. 11].





Попередня                 Наступна
       
Tags: 1852, 1853, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments