Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [На другому засланню (жовтень 1850 — серпень 1857), стор. 12]
 
 
        В іншому листі 663 поета читаємо «про новинки в письменстві, в музиці, в театрі — не відаю нічого, навіть «Северную пчелу»664, забув вже як звати; Нічого читати — спершу було для мене страх як тяжко, потім став призвичаюватись, здається, і зовсім привикну, коли б тільки швидше... А то сидиш, сидиш згорнувши руки та й забажаєш чого-небудь новенького прочитати, а його й нема, і так тобі боляче зробиться, що не тямиш, куди й подітися. Але найбільш мучить мене те, що не дозволяють малювати». Помилявся Тарас, сподіваючись, що призвичаїться жити, нічого не читаючи: як без хліба, без їжі матеріальної, так і без корму духового не можна жити людині освіченій, тим паче людині з таким великим духом, яким природа наділила нашого поета. Бачимо, що за півроку після наведеного листа він пише до професора Бодянського, просячи книжок, і каже 665: «Від початку мого заслання я ніже єдиного слова не прочитав про нашу бідолашну Україну, а що знав про неї перше, дак і те мале забуваю... Опріч страждання духового, яке я терплю, я нічогісенько не маю, як тільки солдатську порцію; не маю, нарешті, карбованця грошей, щоб хоч святці купити, а про журнал, щоб виписати, марне й думати. От яке лихо упало на мене. Просити сором, а красти гріх». Бодянський, скоро трапилася добра нагода, переслав поетові книжки (відбитки з «Чтений») через Олександра (Адріана. — Ред.) Головачова і, посилаючи, казав собі на думці: «А чей же за ними Шевченко проведе приємно яку годину в своїй самотині і згадає старовину... І я щодня старію, не стільки від свого віку, тільки від обставин» 666.
        Позичити книжку — перечитати — ні в кого; «з усього форту один тільки лікар передплачує щось літературне, а останні немов і читати не вміють. Отож хіба у лікаря що виблагаєш прочитати, а то хоч ляж та й плач ! До всього отого лиха прикинувся ще й недуг фізичний; поради проти його Тарас прохав у лікаря Козачковського 668.
        От за якими обставинами пережив Тарас перші два роки своєї тяжкої неволі в Новопетровському форті! Безводний, безлюдний, голий степ; у степу казарма, в казармі бруд, нечисть, смород, фізична робота в форті, калавурня і інша служба жовніра, щоденна муштра, щогодинний догляд; знущання і глузування Потапова; брак товариства, заборона писати і малювати; повна недостача книжок; повний брак листовання, безсонні ночі, солдатська їжа (просто голодування) і, нарешті, — недуг!.. «Не легко, вельми не легко, — каже Косарєв, — було жити Шевченкові в Новопетровському» 669. І зовсім натурально було, коли з змучених грудей поета виривалися слова розпуки: «Ліпше б було мені на світ не родитися або швидше вмерти...» 670
 
                Неначе лютая змія
                Розтоптана в степу здихає,
                Заходу сонця дожидає...
                Отак-то я тепер терплю,
                Та смерть із степу виглядаю.
                А за що? Далебіг не знаю...
 
 
        Знаючи все оце, нам можна тільки побіжно дивуватися незвичайно великому духу і міцному організму моральному поета, що не дали йому наложити на себе руки. В листах його, що належать до часу заслання в Новопетровське, не раз прокидалася у страдальника в години тяжких мук тінь розпуки і думка наложити на себе руки. Єдиним спасителем його в такі години була без краю глибока і міцна любов до його рідної України! Мучиться поет за Україну всіма муками неволі, пустині, казарми, муштри, приниження, муками голоду, холоду, недугу, а проте «все-таки любить свою Україну широку!» Оця любов, віра в свою ідею, в велику будущину української ідеї завжди проганяли з душі нашого поета і темну тінь розпуки, і думки про самогубство.
        Перед такою любов’ю і вірою не можна нам не положити приземного поклону!
 
 
 

        663 Основа. — 1862 — Кн. VII — С. 9.
        664 Колишня російська часопись.
        665 Русс[кая] стар[ина]. — 1883 — Кн. IX — [С. 642].
        666 Рус[ская] стар[ина] — 1883 — [Кн.] IX — С. 643.
        667 Небавом після того, саме в жовтні р. 1853, Бодянський з Олександром Данилевським провідали Гоголя, що перебував тоді в Москві. Вийшла річ про твори Шевченка. «Якої ви думки про його?» — спитав Бодянський. Гоголь насупився і відповів: «Гарно, що й казати, але доля його варта жалю і вболівання». — «Нащо сюди примішувати долю: ви кажіть про його талант і поезію». — «Дьогтю занадто; навіть більш, ніж поезії, — відповів Гоголь. — Нам з вами, яко українцям, се приємно, але ж не в усіх такі носи... Та й мова...»
        Бодянський зайнявся і став змагатися. Нарешті Гоголь мовив: «Нам треба писати поросійськи; задля вас, чехів, сербів — єдиною святинею повинна бути мова Пушкіна; а-ви провансальського поета Жасмена хочете постановити на рівні з Мольєром та з Шатобріаном». — «Та який же він Жасмен! — крикнув Бодянський. — Хіба ж їх можна рівняти! Що це ви! Ви ж самі українець!» — «Нам, «русским», треба однієї поезії, — мовив Гоголь. — Я знаю і люблю Ш[евчен]ка, яко талановитого земляка і художника; мені й самому трапилося дечим запомогти йому при першому поліпшенню його долі (мабуть, розумів Гоголь — викуп з крепацтва), але його погубили наші «умники», пхнувши його до творів, невластивих певному таланту. Нам треба об’єдинятися».
        Бодянський гаряче змагався і, вийшовши від Гоголя, мовив до Данилевського: «Не признавати значіння Шевченка!.. Ба! мабуть, сьогодні не тією ногою встав». И[сторический] в[естник]. — 1886. — [Кн. XII]. С. 473 — 479].
        668 Основа. — 1862. — Кн. IV — С. 19.
        669 Киев[ская] ст[арина]. — 1889. — Кн. III. — С 573.
        670 Ibidem.





Коментар

        В іншому листі поета читаємо: « про новинки в письменстві... » — З листа до С. С. Гулака-Артемовського від 1 липня 1852 р.
        ...він пише до професора Бодянського, просячи книжок... — Йдеться про лист до О. М. Бодянського від 15 листопада 1852 р.
        До всього отого лиха прикинувся ще й недуг фізичний; поради проти його Тарас прохав у лікаря Козачковського. — У листі від 16 липня 1852 р. з Новопетровського укріплення.




Попередня                 Наступна
       
Tags: 1852, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments