Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [На другому засланню (жовтень 1850 — серпень 1857), стор. 5]
 
 
III
 
        Погляньмо, яким чином Потапов з Обрядіним справляли свій догляд?
        Коли Шевченко, прибувши в Новопетровське, першим разом ставився перед Потаповим, останній, маючи вже приказ про його безпосередньо від Обручова і відаючи, хто такий Шевченко і за що його заслано, спитав його:
        — Ти за політичні справи попав в солдати?
        — Да (так), — відповів Шевченко.
        — Не «да», а «точно так, ваше благородне», — перебив його Потапов.
        — Точно так, ваше благородие! — поправився Шевченко.
        — Гляди ти у мене! — промовив Потапов, киваючи на його пальцем. — А то я виб’ю з твоєї голови оту «дурь» (дурницю). Йди в казарми і звідтіль без мого дозволу ні ступня нікуди 637.
        «Закинули Шевченка в казарму, приставили до його «дядьку», — каже Косарєв 638, — стали ганяти на фортові роботи і на муштру. Все оце само з себе було діло не вельми легке задля всякого, навіть простого чоловіка, взятого на службу прямо від плуга, а для Шевченка, хоча він і не був пестуном долі, було тим паче тяжко, що він попав під начальство Потапова... Допікав Потапов Шевченка, — каже далі Косарєв, — не тим, що не чинив йому жодної пільги, про пільгу Шевченко і не гадав, відаючи, що Пота пов тільки справник приказів вищого начальства. Ні! він допікав його усякими дрібними, нікчемними і зовсім непотрібними причіпками, зовсім наче він глумився, знущався з чоловіка, що й без того вже притерпівав» 639.
        «Дядько» пильно стеріг Шевченка: запопадливо побивав ся, щоб у його не було ні олівця, ні паперу, щоб він нічого не писав, не малював. В казармі він очей не зводив з свого узника; а коли Шевченко виходив з казарми, чи на муштру, чи просто подихати свіжим повітрям, «дядько» трусив його, шукаючи, щоб у його ні в кишені, ні за пазухою, ні в чоботях, ні деінде не було ні паперу, ні олівця. Так розповідав сам Шевченко Агаті Омелянівні Усковій 640. Зараз побачимо, що тут не прибільшено ніже єдиної непевної риси, бо і Косарєв свідчить нам, що і сам Потапов чинив з Шевченком те саме, тільки в гіршій ще формі, бо чинив не в казармі, а на плацу прилюдно.
        Не треба дивоватися щирості і запопадливості «дядька» — темного жовніра, але ледві чи вдержиться хоч яке заскориніле серце, щоб не забитися, довідавшись, що витворяв Потапов.
        «Оце було, — повідає Косарєв 641, — ні з того ні з сього возьме Потапов і почне на плацу вивертати у Шевченка кишені, щоб запевнитися, що нема у його олівця, чи паперу, чи чого-небудь написаного або намальованого. Або оце, спитавши про що-небудь у Тараса і почувши з уст його відповідь, висловлену не зовсім так голосно, як повинен голосно відповідати жовнір, Потапов почне за се знущатися з його. Або знов причепиться і знущається з Шевченка, що не так він дивиться, як треба: чому очі його дивляться не вгору, а вниз і т. ін.
        Більш за все Потапов мордував Шевченка муштрою, вимагаючи, щоб поет докладно вмів «виправку», муштру з рушницею і «шагістику» (марширування). Муштра, звісно, тоді (а може, й тепер ще, не відаю) становила ідеал солдатської освіти, але, немов наумисне, Шевченкові оця «освіта» не давалася.
 
 
 

        637 Русс[кие] вед[омости]. — 1897. — № 199.
        638 Ibidem і Киев[ская] стар[ина]. — 1889. — Кн. III. — С. 572 і далі.
        639 Ibidem.
        640 Лист Ускової.
        641 Киев[ская] стар[ина]. — 1889. — Кн. Ш. — С. 573.




Попередня                 Наступна
       
Tags: 1850, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments