Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [На другому засланню (жовтень 1850 — серпень 1857), стор. 2]
 
 
        В форті було дві роти (чоловіка сотень зо дві) залоги, чоловіка з 20 офіцерів, лікар, піп; усієї «інтелігенції», беручи не тільки військову, але й цивільних урядників і крамарів, було чоловіка 40 — 50. Крамарі і рибалки жили в слобідці біля форту, а людність військова в будівлях форту. Будівлі форту були: невеличка мурована церква, дім задля коменданта, гауптвахта, шпиталь та казарми задля офіцерів і жовнірів. Усі будівлі покрашені в жовтий колір. Оце і все. Під горою, ближче до берега, було кілька вірменських крамничок, та ще, звісно, шинок 624.
        На форті було десять гармат, звісно — небагацько, але досить про голоручних «ворохобників» киргизів. Одначе останні й не гадали ворохобити. Спокійно пасли отари, через що і залога спокійно перебувала собі: влітку вона муштрувалася та збиралася часом на берег подивитися, як припливе пароход з Астрахані або почтовий човен з Гур’єва. Не багацько, значить, було розваги; а зимою ще менш, бо цілого півроку навігації не було, і з кінця осені до весни крига відрізувала новопетровську людність від цілого світу. Але ж чоловік без розваги не може жити, треба було і новопетровській людності якоїсь розваги: такою розвагою задля більшості і офіцерів, і жовнірів була горілка і гра в карти.
        Будемо ще бачити подробиці новопетровської розваги, а тепер спізнаємось де з ким з видатніших людей тієї громади, серед якої опинився Шевченко.
        Головою Новопетровського форту був комендант полковник Маєвський, чоловік старий вже, добряга, одинокий 625. Він, каже д. Чалий, «вельми любив Шевченка, приймав його у себе не яко солдата, а яко розумного розмовника і часто кликав його до себе». Хоча б се було і певним фактом, дак такі відносини Маєвського не вельми пільжили Шевченкове . життя в новопетровських казармах, найпаче на перших порах, коли, як каже і Косарєв, «не легке, вельми не легке» 626 було життя Шевченка, а Зарянко додає, що навіть і в р. 1853 Шевченкові жилося вельми тяжко, і ближче начальство поводилося щодо його вельми строго 627.
        Хоча б небіжник Маєвський і як хотів пільжити Шевченкові, так же всі обставини склалися так, що Маєвський з своєю пільгою мусив озиратися навкруги і не вельми ширити свою прихильність до безталанного поета.
 
 
 

        624 Киев[ская] ст[арина]. — 1889. — Кн. II — С. 299; Кн. III. — С. 571
        625 Так каже про його д. Чалий (Киев[ская] ст[арина]. — 1889. — Кн. II. — С. 299); але Іван Мировицький-Єфимовський казав мені, що в Оренбурзі він чув від писаря, що служив за Маєвського в Новопетровському, що Маєвський був удовець, у його були діти, і Шевченко учив їх. Наскільки се певна звістка, не скажу.
        626 Киев[ская] стар[ина]. — 1889. — Кн. III. — С. 571.
        627 Ibidem. — Кн. II. — С. 298.






Попередня                 Наступна
       
Tags: 1850, Кониський
Subscribe

Recent Posts from This Community

  • Незнайдений автограф

    Відомий вірш «На незабудь Штернбергові» в останньому зібранні творів Шевченка вміщено у розділі «Dubia», тобто серед сумнівних творів. Поїдеш…

  • Портрет Шевченка на полі з рису

    Селекціонери з Інституту рису НААН України виростили на полі в Херсонській області гігантський портрет Тараса Шевченка. Площа портрета складає…

  • Про могилу матері поета

    На цікаве питання навела tin_tina. Чому так сталося, що мати Тараса Шевченка «поховали [...] як вона й заповідала, біля хати в саду.…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments