Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [На першому засланню (червень 1847 — жовтень 1850), стор. 22]
 
 
        Як тяжко допекла душі художника заборона малювати, як вона мордовала його — се знати з того, що 10 січня він приневолив себе написати лист до свого гнобителя — до начальника «III отделения» — генерала Дубельта. Якого пекельного мордовання треба було зажити на те, щоб у геніального сатирика 577 знялася рука писати до Дубельта просьбу! Короткий той лист, але який він характерний! Не атраментом, а пекучими слізьми та гарячою кров’ю він написаний! Читаючи його, так і чуєш, як ридає душа страдальника, покараного єдине за літературний твір такою жорстко-мстивою карою! Шевченко благає Дубельта «випрохати у найяснішого монарха — одну тільки ласку: дозвіл йому малювати». «Що я на своїм віку, — пише він, — нічого злочинного не намалював, так беру в свідки всемогущого Бога. Дозволом малювати ви, наче у сліпого, здіймете з очей темну полуду і оживите мою душу убогу.
        Літа і здоров’я моє, знівечене цингою в Орській фортеці, не дають мені сподіванки на поліпшання від служби військової. Благаю вас — покажіть найменшу ласку до моєї долі» 578.
        Керваві листи поета-художника до Лизогуба, Рєпніної, Жуковського не пішли внівець: очевидно, оцим благородним людям мусимо дяковати за те, що за нашого кобзаря вступалися графи — Гудович (Лизогубів свояк) і Олексій Толстой (відомий поет і родич братам Перовським — Льву і Василю); вони прохали Василя Перовського, щоб він вдався до Орлова і Дубельта, аби вони випрохали у царя пільгу Шевченкові. Не без того, може, що Жуковський написав і до Перовського, і до Орлова. Не скажу, чи знали Перовські особисто Шевченка; але вони були прятелями Жуковського і Брюллова 579 і добре знали про долю Шевченка в крепацтві, про викуп його, про кару його за вірші і про обурення проти його царя Миколи. Тим-то Перовський жодної надії на свої клопоти і не покладав, а радив не нагадувати царю про Шевченка, а підождати, доки він забуде про його або принаймні доки гнів одлигне хоч трохи. Одначе Андрій Гудович, а ще більш Олексій Толстой, що дуже високо цінив і шановав талант кобзаря України, притьмом стояли на своєму 580. Перовський згодився і вдався до Дубельта з запискою. «Від часу заслання, — писав Перовський, — Шевченко поводиться як не можна добре («отлично-хорошо»), він двічі і з великою користю був в експедиції Бутакова і корисно працював над описом Аральського моря. Торік, коли Шевченко вернувся в Оренбург з експедиції, корпусний командир генерал Обручов, впевнившись, що він поводиться найліпше, служить добре і тримається доброго «образа мыслей», прохав дозволу йому писати і малювати; одначе просьби його не вволили в Петербурзі; через що генерал Обручов не насмілюється зробити Шевченка унтер-офіцером; хоча Шевченко вже кілька літ служить звичайним жовніром і не був покараний в солдати без вислуги. Перовський додав, що Шевченкові вже 40 літ (дійсне, йому тоді йшов 37 рік), здоров’ям і на силу він вельми благий і під час заслання кільки разів хоровав на скорбут 581.
        Добутками сієї записки була відповідь Дубельта до Перовського: з неї знати, раз, що останній не помилився, доводячи Гудовичу і Толстому, що його клопіт буде марним; а друге, що наведена вгорі звістка Чалого про відмову з Петербурга зробити Шевченка унтер-офіцером — єсть помилка. Дубельт 20 лютого відписав Перовському, що, на думку графа Орлова, рано ще прохати у царя попільжити Шевченка, а коли генерал Обручов тієї думки, що Шевченко заробив на унтер-офіцера, да від його ж і залежить безпосередньо ся справа 582.
 
 
 

        577 Геніальним сатириком називає Шевченка і [В. О.] Більбасов у своїй «Истории Екатерины II». — [Спб., 1890] — Т. 1. — С. 359 [Берлін].
        578 Правда. — 1894. — Лютий. — [Кн. II. — С. 136] — і: Киев[ская] стар[ина]. — 1894. — Кн. II. — С. 321 — [322].
        579 Брюллов родився 1799, умер в Римі 1852.
        580 З приват. листа Л. М. Жемчужникова. [ІЛ. — Ф. 77. — № 127. — Арк. 160, зв. — 161, зв.]
        581 Киев[ская] стар[ина]. — 1898. — Кн. III. — С. 422.
        582 Ibidem. — С. 423.





Коментар

        Перовський згодився і вдався до Дубельта з запискою. — Див.: Тарас Шевченко: Документи, с. 182 — 183. Відповідь Л. В. Дубельта. — Там же. — С. 185.




Попередня                 Наступна        
Tags: 1850, Кониський
Subscribe

Recent Posts from This Community

  • Незнайдений автограф

    Відомий вірш «На незабудь Штернбергові» в останньому зібранні творів Шевченка вміщено у розділі «Dubia», тобто серед сумнівних творів. Поїдеш…

  • Портрет Шевченка на полі з рису

    Селекціонери з Інституту рису НААН України виростили на полі в Херсонській області гігантський портрет Тараса Шевченка. Площа портрета складає…

  • Про могилу матері поета

    На цікаве питання навела tin_tina. Чому так сталося, що мати Тараса Шевченка «поховали [...] як вона й заповідала, біля хати в саду.…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments