Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [На першому засланню (червень 1847 — жовтень 1850), стор. 19]
 
 
        Здавалося, що над тією холодною кригою, що морозила Тарасове життя, займається промінь того тепла, що спроможен розтопити кригу. За п’ять день по приїзді до Оренбурга Бутаков вдався до головного штабу оренбурзького війська й писав, що сам Шевченко не спроможеться скінчити усі малюнки по експедиції на той термін, який призначив військовий міністр, а тим часом у 2 батальйоні є жовнір Броніслав Залеський, що вміє малювати, дак він, Бутаков, і просить прислати до його за помічника Шевченкові отого Залеського. Сю справу, певне, під впливом Герна, поталанило швидко оборудовати, і на четвертий день, себто 9 листопада, прийшла до Бутакова відповідь, що Обручов звелів вирядити до його Залеського і Вернера, щоб вони вкупі з Шевченком швидше скінчили геологічне описання Аральського моря, малюнки і гідрографічні карти. Тоді ж таки Обручов наказав, щоб Бутаков, подаючи роботи свої, додав йому і ширше справоздання про роботи Шевченка, Вернера і Залеського 564.
        Таким чином, Шевченкові стало можливим спекатися казарми і муштри, жити в приватній кватирі без догляду й працювати в товаристві людей більш-менш освічених.
        Такі умови, річ натуральна, зробили на поета добрий вплив. Лист його до Лизогуба 565, писаний саме під час наведеної вгорі переписки Бутакова з Обручовим, написаний доволі спокійно. «Позавчора, — пише він, — вернувся я з того степу киргизького та з моря Аральського до Оренбурга та й заходився оце писати до тебе. Пишу, а ще й сам добре не знаю, чи живий ти на світі, чи здоровий; бо вже оце трохи не півтора року, як ми не переписувалися з тобою ані одним словом, а за таке врем’я багато води у море утекло, може, і у вас кого не стало; бо холера, кажуть, здорово таки косила. Коли живий ти та здоровий, то напиши до мене, друже мій! не гаючись; то я тоді вже й відпишу до тебе геть про все, як мене носило по тому морю, як я у степу отім безкраїм пропадав. Усе розкажу, нічого не потаю».
        Спокійним духом віє і від творів його, написаних в Оренбурзі під кінець року 1849. Написав їх тоді Тарас чимало. Знати, що скоро заспокоїлася хоч трохи душа поета, муза його знов заспівала голосом, правда, звичайно журливим, але до тої журби часом примішано і жартовливої іронії і зовсім нема тонів розпуки, нарікання або лютого озвірен ня. Яким, наприклад, високохристиянським гуманізмом і спокійним ліризмом серця, повного любові, дишуть вірші його:
 
        У нашім раї на землі
        Нічого кращого немає,
        Як тая мати молодая
        З своїм дитяточком малим!..
 
        Як спокійно-художницьки висловлює поет свою печаль, що «охватить йому душу», коли він, дивлячись на молоду матір з маленькою дитиною, згадає собі образ
 
        Тієї матері святої,
        Що в мир наш Бога принесла;
        А ми, — хвала нам і хвала!
        Дарма що Бог, що ми не стоїм
        І волосочка одного,
        Таки повісили його...566
 
        Одно слово! Оренбурзькі Шевченкові твори, коли їх прирівняємо до творів, писаних під час експедиції, стають нам певним дзеркалом тієї доброї переміни в настрої Тарасової душі, скоро вона вернулася з товариства казарменного, з «смердячої хати» до товариства людей освічених, що живуть в людському житлі!
        Думками він, звичайно, і тепер раз у раз на Україні; і раз у раз болить його національне серце за зрабований край, за зневолений народ. Він співає, що
 
        ...Кращого немає
        Нічого в Бога, як Дніпро
        Та наша славна Україна.
 
        Перед ним живцем встають картини крепацтва. Він відає, що
 
        Скрізь по славній Україні
        Людей у ярма запрягли
        Пани лукаві. Гинуть, гинуть
        У ярмах лицарські сини,
        А препоганії пани
        Жидам, братам своїм хорошим,
        Останні продають штани... 567
 
        Одначе ж, кажу я, про такі картини він говорить без розпуки, без озвірення.
 
 
 

        564 Истор[ический] в[естник]. — 1886. — Кн. І. — С. 164 — и Киев[ская] ст[арина]. — 1896. — Кн. II. — С. 132.
        565 Чалий, с. 175.
        566 Кобзар. — (1876). — Т. II. — С. 134.
        567 Ibidem . — [С] 128.





Коментар

        ...Бутаков вдався до головного штабу оренбурзького війська... — Йдеться про рапорт Бутакова від 5 листопада 1849 р. (Тарас Шевченко: Документи, с. 171 — 172).
        Тоді ж таки Обручов наказав... — Там же. — С. 172.
        «Позавчора, — пише він, — вернувся я з того степу киргизького...» — З листа Шевченка до А. І. Лизогуба від 8 листопада 1849 р. з Оренбурга.
        «Кращого немає // Нічого в Бога, як Дніпро...» — З поезії «І виріс я на чужині...» (1848).




Попередня                 Наступна
       
Tags: 1849, 1850, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments