Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [На першому засланню (червень 1847 — жовтень 1850), стор. 18]
 
 
VIII
 
        Ледве Шевченко прибув до Оренбурга, зараз зустрів його щирий його приятель, поклонник його музи, Хведор Лазаревський. «Він, — писав Тарас до княжни Рєпніної 560, — не посоромився моєї сірої (жовнірської) шинелі, першим повітав мене і спитав, чи є у мене що обідати».
        У Лазаревського повітали нашого Кобзаря й інші українці, які перебували тоді в Оренбурзі; повітав і ад’ютант Обручова Герн і запросив поета закватеровати у його. У Герна був окремий флігель (офіцина), де й поселився Тарас. Герн, очевидно, був не тільки чоловік освічений, високорозвинений, але й гуманний, вихований в любові до правди і до волі людської. Знаючи, що Тарасові небезпечно приймати листи на власну його адресу, він згодився, щоб листи до поета приходили на його адресу. «Адресуй, — писав Тарас до професора Бодянського 561, — в Оренбург Карлу Івановичу Герну, а мене на адресі не поминай. Цур йому. Герн знатиме по штемпелю (по знаку почтовому), до кого той лист».
        Пошановання українцями свого поета бенкетом відгукнулося й між поляками. Заслані до Оренбурга поляки (між ними Броніслав Залеський, Сєраковський і інші) тямили добре не тільки тяжку долю Шевченка, розуміли велику жертву, в особі його принесену деспотизму і темноті, але розуміли й високі національні ідеї, висловлені Шевченком в його українських творах. Та якби то люди з такою освітою, як Сєраковський і Герн, з таким високорозвиненим почуттям національним, як Залеський і знов той же Сєраковський, не зрозуміли б віщих бажань нашого поета: «Щоб усі слов’яне стали добрими братами і синами сонця правди» і не тямили б поклику його до «ляхів», де він каже:
 
        Подай же руку козакові,
        І серце чистеє подай,
        І знову іменем Христовим
        Возобновим наш давній рай 562.
 
        І от оренбурзькі поляки, а їх там було тоді чимало, спорудили на честь і славу українського поета-страдальника вечірку, запросивши туди і оренбурзьких українців — приятелів Тарасових, а також Герна і Бутакова. І з того часу гурток оренбурзьких поляків уважав собі за честь приймати у себе нашого віщого Кобзаря 563»
        Такі повітання, певна річ, оживили, звеселили і підбадьорили дух поета, пригноблений засланням і подорожжю на Арал, а найпаче повною до того часу невідомостю ні про своїх приятелів, ні взагалі про Україну.
 
 
 

        560 Киев[ская] стар[ина]. 1893. Кн. II. С. 271.
        561 Русск[ая] ст[арина]. — 1883. — Кн. IX. Інші звістки (Р[усский] ар[хив]. — 1898. — Кн. 3) кажуть, що Шевченко прибув в Оренбург 12 листопада; але ся звістка здається мені непевною.
        562 Кобзарь. — 1876. — Т II. — С. 31 і [210].
        563 Киев[ская] ст[арина]. — 1888. - Кн. X. - С. 13.





Коментар

        «Він, — писав Тарас до княжни Рєпніної, — не посоромився моєї сірої (жовнірської) шинелі...» — З листа до В. Рєпніної від 7 березня 1850 р. з Оренбурга.
        Чи не той оце Хома Вернер... — У народному переказі йдеться про іншу особу.
        «Адресуй, — писав Тарас до професора Бодянського, — в Оренбург Карлу Івановичу Герну...» — З листа Шевченка до О. М. Бодянського від 3 січня 1850 р. з Оренбурга.




Попередня                 Наступна
       
       
Tags: 1849, 1850, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments