Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

39. ЛИСТ ДО А. І. ЛИЗОГУБА. 7 березня 1848. Орська фортеця

 
        7-го марта 1848.
        К[репость] О[рская].
 
        Не знаю, чи зраділа б так мала ненагодована дитина, побачивши матір свою, як я вчора, прийнявши подарунок твій щирий, мій єдиний друже, так зрадів, що ще й досі не схаменуся, цілісіньку ніч не спав, розглядав, дивився, перевертав по-тричі, цілуючи всяку фарбочку. І як її не цілувать, не бачивши рік цілий. Боже мій! Боже мій! Який тяжкий та довгий рік! та дарма. Бог поміг, минув-таки. Я, взявши в руки скриньку, подивився і неначе перелетів у малярню, в Седнев. Чи згадаєте, як ви мені її вторік показували недороблену? Ще й радились зо мною, як би її химерніше улагоди[ть], чи сподівався я, що через рік та сама скринька звеселить мене, неначе мати дитину, при лихій моїй годині! Благий і дивний єси, Господи!
        Сьогодня неділя, на муштру — не поведуть. Цілісінький день буду переглядать твій подарунок, щирий, мій єдиний друже, переглядать і молитись, щоб Бог послав на довгі дні тобі такую радість, як послав він мені через тебе. Перелічив, передививсь, все, все до крихотки, ціле. І Шекспір, і папери, і фарби, і цизорик, і карандаші, і пензлі — все цілісіньке. Не утрачайся на альбом, друже мій! буде з мене і цього добра поки що.
        Недавно з Яготина прийшов лист до мене. Спасибі їй, добрій В[арварі] Н[іколаєвні], що не забуває мене, хоче мені, як сама достане, прислать книжок. Як пришле, то тойді я і тяжкого походу, і Аральського моря, і безлюдного степу киргизького не злякаюсь.
        Одна тільки туга гризе моє серце, як заженуть у степ, то не доведеться ні од кого листа прийнять, ні самому послать, бо туда почта не доходить, от моє горенько! а може, доведеться рік або й другий простерегти нікчемне оте море.
        Не будемо журиться, а будемо молиться, ще те лихо далеко, а всяке лихо здалеку страшніше, як-то кажуть розумні люде. Цей і апріль місяць я ще буду в О[рській] к[ріпості], то напишіть до мене хоч стрічечку, бо тілько Бог святий знає, як я радію, коли дійде до мене хоч одно ваше слово з моєї бідної країни!
        Я тепер (поздоров Боже вас) хоч і багатий на папір, а все-таки на клаптику пишу, бо, сказано, пустиня, де я возьму, як потрачу, та таки і уділить декому треба хоч по аркушику.
        Вибачте, голубе сизий, що так нашвидку пишу до вас, бо одно те, що сьогодня почта, а друге те, що коло десятої години треба виступить у караул!
        Молюся Богу, щоб послав здоров’я Н[адії] Д[митрівні] і радість всьому дому вашому, спасибі вам, бувайте здорові та напишіть хоч стрічечку до мене, до удячного вам Т. Шевченка.

 
 
 
Примітки
 
        Подається за рукописною копією з автографа, нині не відомого (ІЛ, ф. 2, № 179).
        Вперше надруковано в книжці: Чалый М. К. Жизнь и произведения Тараса Шевченка. — С. 71.
        Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. — СПб., 1911. — Т. 2. — С. 357 — 358.
        Відповідь на лист А. І. Лизогуба від 23 лютого 1848 р. (Листи до Тараса Шевченка. — С. 55 — 56).
        ... прийнявши подарунок твій щирий... — У листі до Шевченка від 7 січня 1848 р. А. І. Лизогуб писав: «...як тільки роздобуду грошенят, то зараз усе укупі: і ящичок, і Шекспіра, і все пришлю» (Листи до Тараса Шевченка. — С. 51). 7 лютого того ж року він сповіщав: «Тепер з ласки Божої, що зміг, те й посилаю, а іменно, ось що: Шекспир, перевод Кетчера, 13 випусков, тільки і є друкованого; я їх у дві книжки переплів, бо так кріпче буде. Паперу, щоб було на чім до мене писать, двох сортов — тонесенької і трохи товщої; паперу Ватмана одна десть, карандашей дванадцять; і мій ящичок, де є уся справа» (Листи до Тараса Шевченка. — С. 54).
        ... неначе перелетів у малярню, в Седнев. — Перебуваючи в маєтку А. І. Лизогуба в с Седневі, Шевченко багато малював у спеціально відведеній для нього кімнаті (див.: Жемчужников А. М. Мои воспоминания из прошлого. — Л., 1927. — Вып. 2. — С. 56).
        Спасибі їй, добрій В[арварі] Н[іколає$ні]... — Поет дякує В. М. Рєпніній за її лист від 13 січня 1848 р. і обіцянку прислати книжки (Листи до Тараса Шевченка. — С. 52 — 53).
        Цей і стріль місяць я ще буду в О[рській] к[ріпості]... — Шевченко уже знав, що у травні місяці він разом з Аральською описовою експедицією вирушить у Раїм.
        ... щоб послав здоров’я Н[адії] Д[митрівні]... — А. І. Лизогуб у листі від 7 лютого 1848 р. писав Шевченкові, що його дружина Надія Дмитрівна «не овсі здорова» (Листи до Тараса Шевченка. — С. 54).
 
 
Tags: 1848, Лизогуб, Листи
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments