Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

58. А. І. ЛИЗОГУБ. 23 лютого 1848. Одеса

 
        23 февраля 1848. Одесса.
 
        Позавчора одібрав я третій лист Ваш, коханий друже, вельми Вас за його дякую, радію і хвалю Господа, милосердого нашого Спасителя, за те, що він Вас піддержує, кохає і шанує. Кохає, скажете, може, а наслав таку годину, у якій Ви тепер, і нудьга і болізнь, а я все-таки кажу — кохає. Не єдин хліб єсть на потребу чоловіку, но і всяк глагол Господень. Не о едином тілі маємо думать і трудитись, треба і за душу міркувать; а я вже це добре знаю, на собі бачив, що в знегоді чоловік лучший серцем, легше прощає свого ворога, швидче помагає тому, хто помочі просить, а коли чоловік душою лучший, то й до Бога йому ближше, тоді він душу свою спасає; тим-то й Господь наш милосердий кого жалує, того до себе привертає сльозами да знегодою, і благо чоловікові тому, коли зуміє почуть голос Спасителя, і коли не з скорбію, а з радостію при[й]ме лобзаніє Господнє.
        З Вашого листа, з того, що Ви мені кажете про мою тугу, мені здається, що Ви недолю свою несете, як треба християнину, і за цеє-то я дякую Господа; бо покорность Його святой волі є настоящее щастьє чоловіку на землі. — Об собі скажу, що я не жалкую на Бога за те, що Він взяв до себе мою Лізу, а дякую і хвалю. А писав Вам про се удруге, бо не знав, чи ви при[й]няли мій перший лист, писаний у октябрі. Не без того, що як згадаю про мою доньку, то й сльози покапають, але не за її, і не за себе, а так собі вони ллються. За її не жалкую, бо вона коло Бога, їй лучше, а за себе не жалкую, бо цеє лобзаніє Господнє зробило мене трохи лучшим, чим я був. Я маю гадку, що Ви вже получили мій четвертий лист і справу малярську, і папір рисовальний і поштовий, і карандаші, і Шекспіра. Про брістольський папір не згадав, винен. Почекайте трохи, коли роздобудусь, то пришлю, і книги тож; але не зараз: не все то теє робиться, що хочеш; тільки у однім Вас завіряю — у добрій волі служить Вам, чим Бог послав. В[арвары] Н[иколаевны] тепер нема дома, вона їздила до сестри своєї аж у Орловскую губернию; як вернеться, то писатиме. Вона не така, як тії другі, що Ви розказуєте, та й тих не треба лаять, а тільки не всякій дружбі треба вірить. Ви писали, щоб я взяв у Сажина Ваші дрібнії рисунки, тільки я сього не зроблю, раз за тим, що я того Сажина, може, й не побачу, а друге за тим, що якби і побачив, то він мені їх не отдасть.
        Жінка моя і брат Вам. кланяються, а я молю за Вас Бога і остаюсь щирий до Вас
 
        Андрей Лизогуб.
 
        Напишіть, чи получили те, що я Вам послав, чи не поламалось що?
 
 
 
Коментарі:
 
        Подається за виданням: Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів. — К., 1929. — Т. 3; Листування. — С. 256, де лист друкується за автографом, нині не відомим. Публікація М. М. Новицького.
        Вперше надруковано: Киевская старина. — 1900. — № 9. — С. 318 — 319. Публікація М. І. Стороженка.
        Дата в автографі, як її відтворено в «Листуванні»: «23 февраля 1848. Одесса».
        Відповідь на лист Шевченка від 1 лютого 1848 р. з Орської фортеці.
        Відповідь Шевченка — лист від 9 травня 1848 р. з Орської фортеці.
 
        А писав Вам про се удруге, бо не знав, чи ви при[й]няли мій перший лист, писаний у октябрі. — Йдеться про листи до Шевченка від 21 жовтня та 31 грудня 1847 р.
        ...мій четвертий лист... і Шекспіра... — Тобто лист до Шевченка від 7 лютого 1848 р. (див. коментар до нього).
        Варвара Николаевна — В. М. Рєпніна.
        ...до сестри своєї... — Є. М. Кривцової.
        Ви писали, щоб я взяв у Сажина Ваші дрібнії рисунки... — Це прохання висловлене в листі до А. І. Лизогуба від 11 грудня 1847 р.
 
 
Tags: 1848, Лизогуб, Листи до Шевченка, Рєпніна
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments