Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [На першому засланню (червень 1847 — жовтень 1850), стор. 5]
 
 
        Таке тяжке становище, в якому опинився Шевченко в Орську, можна б хоч трошки полегшити якою-небудь розвагою, властивою людям більш-менш культурним, освіченим. Такою розвагою могло б стати товариство, листи приятелів і до приятелів українців, нарешті, читання книжок.
        Погляньмо, чи було у Шевченка хоч одно що з сього?
        Не відомо мені, з яких фактів один з Тарасових біографів — Маслов, а за ним і професор М. І. Стороженко 503 кажуть, що Шевченкові було в Орську ліпше, ніж можна було сподіватися. «Офіцери поводилися з ним по-товариськи, а коли Шевченко і страждав морально, так головним чином з туги за рідним краєм та з мордовливої свідомості свого безправ’я і, нарешті, через заборону писати і малювати».
        Певна річ, що й того, про що каже д. Стороженко, досить на те, щоб така людина, як Шевченко, жахливо мордовалася. Але ж вгорі ми бачили вже і ще побачимо, як впливала на його муштра й казарма. А тепер річ поведемо про відносини до його офіцерів з Орської залоги.
        В листі до княжни Рєпніної Шевченко писав 26 лютого р. 1848: «Офіцери, спасибіг їм, приймають мене по-товариськи»; одначе се було таке товариство, що він мусив від його втікати, бо в тому товаристві «гірш, ніж в казармі», додає поет в тому ж таки листі до Рєпніної, «і сі люди — да простить їм Господь! — претендують ще на освіту — через те, що декого з них прислано сюди з Росії. Боже мій! Невже і мені судилося таким же стати? Страшно». Та й таке товариство треба було прихилити до себе горілкою. Шевченко уживає простих, але відповідних заходів: купить було чимало горілки та закуски, покличе на полювання офіцерів, а з ними і свого ротного командира, та й напоїть їх 504. Вельми плачливий приклад моральної низини ми маємо в особі одного з тих офіцерів: приклад, взятий з урядової звістки. Поручник з того самого 5-го батальйону — Бархвіц, не маючи з чим з’їздити з Орська в Оренбург, позичив у Шевченка 68 руб; так як взяв, так і забув про позику. За два роки після позики Шевченко вдався до свого начальства, щоб виправило з Бархвіца ту позику. На лихо, Шевченко, позичаючи Бархвіцу гроші, не взяв з його документа, а Бархвіц з того покористувався і відповів начальству, що грошей у Шевченка не позичав, та ще й прохав, щоб начальство «поступило с рядовим Шевченком по всей строгости законов за ложное предъявление претензий»505.
        Про товариство між темними жовнірами казарми — нема що й казати. Правда, були між ними теж заслані «господа дворяне»; але годі було й думати про товаришування з ними! «Доки не закинули мене до Орської фортеці, — каже Шевченко 506, — мені й на думку не приходило, що є на світі такі нащадки нашої православної громади, як оці конфірмовані «господа дворяне». Перший поганець з оцього лиходійного кодла вельми вразив мене своїм життям лиходійним, найпаче, коли я почув, що й він «нещасний», такий же, як і я, засланець, значить - товариш мій і по долі, і по кватері, себто по казармі. Слово «безщасний» завжди викликало моє спочуття, доки я не почув його в Орську; тут воно стало мені таким огидливим, що я й досі (1857) не спроможуся вернути йому колишнє значення його. По приказу Обручова (начальник Оренбурзького війська) довелося мені сидіти в казематі вкупі з таврованими варнаками, і там я запевнився, що слово «безщасний» більш личить отим таврованим, ніж тим «господам дворянам».
        Коли в Орській фортеці Шевченко і зазнав дійсно товариських відносин і розваги, дак єдине між засланими туди за справи політичні поляками. Де з ким з них він небавом сприятелився і приятелював щиро довіку.
 
 
 

        503 Киев[ская] стар[ина]. — 1888. — Кн. X. — С. 6.
        504 Чалий, с. 66.
        505 Киев[ская] стар[ина]. — 1891. — Кн. II. — С 335.
        506 Кобзарь. — Т. 3. Записки Шевченка... — С. 26 — 28 [(Запис від 25 і 26 черв. 1857 р.)].





Коментар

        «Доки не закинули мене до Орської фортеці...» — Запис від 25 червня в щоденнику.




Попередня                 Наступна
       
Tags: 1847, Кониський, Рєпніна
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments