Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [До виходу першого Кобзаря, стор. 9]


        По приїзді Штернберга Демський перебрався на другу кватиру.
        Жили вони убого, грошей браковало.
        Зимою в Петербурзі дні незвичайно малі, просто, як справедливо писав потім Шевченко до Квітки, «ні день, ні ніч, а так, чортзна-що таке; прокинешся рано, тільки що заходишся малювати, дивися, вже й ніч. Тільки пензлі миєш, більш нічого». Одно слово, без світла не багацько встигнеш зробити за день! Коли без світла, напр[иклад], у грудні можна обійтися з 10 до 2 години дня, то се ще й добре. Тим-то Шевченко і Штернберг мусили «за останні гроші» придбати собі робітницьку лампу. Як же вони зраділи, принісши її до своєї кватири! «Принесли її в свою келію, засвітили ще серед білого дня, посідали біля неї і наче діти ті маленькі забавлялися нею». Після першої радості Штернберг взяв книжку і почав читати до лампи; а Шевченко взяв якусь малярську роботу і сів з другого боку лампи; та отак «удень з огнем» і просиділи до 5-ої години, доки не пішли на лекції. В Академії усій натурній класі оповістили про своє придбання. Покликали декого з товаришів подивитися на те диво і справили «вечірку», себто чай з сухарями. Ми, — додає Шевченко, — «були тоді убогими, але невинними дітьми. Боже, куди залетіли оті дні ясні, дні золоті! Куди поділася непорочна сем’я юнаків натхненних?!» 192.
        Таким чином, бачимо, що через увесь 1839 рік житлом Шевченка була дійсне убога келія, коли не в землі де, під чотирьохосадною кам’яницею, дак десь «під небесами». Але ж як легко було б Шевченкові проміняти убогу келію на ясні світлиці в кватирі Брюллова! Та ні ж: почуття волі, почуття незалежності не дало йому того вчинити.
        В оцій убогій його келії разом з Штернбергом перебував якийсь час і знаменитий художник Айвазовський. Останній не сподобався тоді Шевченкові: наш поет спостеріг, що у Айвазовського «є щось несимпатичне, нехудожницьке, таке щось ввічливо холодне, що відтручає від його» 193.
        Навесні р. 1820 [1840?] Штернберг і Айвазовський на одному пароході поїхали за границю. Провести першого зібралося чоловіка десять художників, а вже ж між ними і Шевченко, а проводити Айвазовського не було нікого. З того часу не судилося вже Шевченкові бачитися з Штернбергом: останній помер в Римі того самого (1847) року, коли друга його Тараса постигла катастрофа заслання. Час, проведений з Штернбергом, лишився в Тарасовій пам’яті яко ліпші дні його віку. Вже на порозі з «смердячої казарми» (1857) Шевченко, згадавши Штернберга, пише: «Незабутні, золоті дні! (1839) Ясним сном радощів прилетіли ви перед мене і лишили нестертий слід чарівних споминок. З Штернбергом ми тоді (1840) були ще тільки юнаки, що ледві вбилися в пір’я» 194.
       
       
        192 Поэмы и повести. — С. 469.
        193 Кобзар. — Т. III (Художник). — С. 65.
        194 Записки... — С. 55. [(Запис від 10 лип. 1857 р.)].




Коментар:

        Ми знаємо, що до визволення з крепацтва Шевченко був людина майже темна. — Кониський, як бачимо, поділяє концепцію «пізновихованого генія» (Б. Дізраелі), яку М. Чалий приклав до Шевченка і яку можна визнати лише частково. Звичайно, в дитинстві та юності Шевченко не дістав систематичної освіти, однак з великим зацікавленням та емоційністю всотував увесь масив народної та церковної культури — спершу через оточення (пісні матері, народні свята, псалми, серед них і сковородинські, думи, пісні кобзарів, історичні перекази односельців, особливо діда Івана Швеця), церковні служби й книги (Псалтир знав напам’ять). Живучи у В. Ширяєва з 1832 р., нишком брав книжки з його бібліотеки й читав ночами на горищі, підслуховував під дверима вітальні домашні читання тощо. Від часу знайомства з І. Сошенком та А. Мокрицьким зв’язки Шевченка з студентською молоддю швидко поширювались Він став бувати на виставках та в музеях. Мокрицький увів Сошенка й Шевченка в літературний гурток Є. П. Гребінки, й це мало колосальне значення для стрімкого зросту літературної освіти молодого поета. Він і сам почав писати вірші. Усе це відбувалося задовго до березня 1838 р., але, безперечно, саме яскраво виражена подвійна талановитість Шевченка спричинялася до благої зміни його долі.



Попередня                 Наступна
Tags: 1839, 1840, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments