Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В арешті (квітень-липень 1847), стор. 5]
 
 
III
 
        Так ото саме під час того переполоху, що наробила наведена вгорі «прокламация», Шевченко приїхав в Києв 5 квітня! На йому був фрак і взагалі він був одягнений немов на баль 434.
        Фундуклій добре знав Шевченка і, побачивши, що він з дороги, а такий виголений, причепурений і в такому убранні, спитав його іронізуючи:
        — Чого се ви, Тарасе Григоровичу, так прибралися?
        — Та, бачте, — відповів Шевченко, — я поспішав до Костомарова на вінчання; він прохав мене за старшого боярина; дак я ото, заким у Броварах перепрягли мені почтових коней, поголився і причепурився, гадав, щоб з воза просто до молодого.
        — Еге! коли так — дак де жених, туди треба і бояринові, — мовив Фундуклій і казав потрусити Шевченка і його пакунок 435.
        З пакунку забрали шість портфелів з малюнками, пакет з паперами, скриньку з красками і три пистолі (один з них попсований). Від Фундуклія відвезли Шевченка в «кутузку», а потім з «квартальним» вирядили в Петербург. Коли саме квартальний Гришков повіз нашого поета з Києва, певної звістки нема. Гришков привіз його і віддав в «III отделение» під квиток 17 квітня саме в торжественне свято — день народження престолонаслідника, потім царя Олександра II. Вже ж Гришков їхав день і ніч, значить, на подорож до Петербурга треба було не більш як 8 днів. З сього можна без помилки гадати, що в Києві Шевченка держали в «кутузці» не менш 3 — 4 днів.
        В дорозі Шевченко був веселим, безпечним; жартовав, сміявся, співав і взагалі поводився так, що на одній станції смотритель, записуючи в книжку «подорожнюю», мовив: «З виду не можна вгадати, хто тут з вас арештований і хто кого «сопровождает»: чи Гришков Шевченка, чи навпаки»436.
        Шевченка замкнули в окрему келію тюремну при «III отделении». Там по келіям сиділи вже приятелі його, братчики: Гулак, Костомаров і Андрузький; небавом привезли арештованих у Києві Маркевича і Посяду (властиво, Посяденка) з Полтави, Навроцького і Білозерського; Куліша заарештовали в Варшаві, професора Чижова десь в дорозі перейняли, коли він вертався з-за кордону, Савича — вернули в арешт із заграниці.
 
 
 

        434 Рус[ская] мысль. — 1885. — Кн. V і VI — автобіогр[афія] Костомарова.
        435 В праці д. Чалого є звістки, що Шевченка остерігав на поромі, як переправлявсь через Дніпро, якийсь гузарин і хотів пакунок його скинути в воду, але ся звістка, як і звістка, подана Білозерським в IX кн. «Киевской старины», 1882 р., здаються мені зовсім непевними. Про сочіяня Шевченка і сподіваний арешт його адміністрація держала у великій тайні, а коли б хто з людей приватних і довідався про те, так остерегти Шевченка не можна було, бо ніхто не відав, де він, а розшукувати його не було вже часу.
        436 [Костомаров Н. И. Письмо к изд[ателю] — редактору «Русской старины» М. И. Семевскому]. — Рус[ская] стар[ина]. — 1880. — Кн. III. — С. 600.





Коментар

        ...Шевченка остерігав на поромі, як переправлявсь через Дніпро, якийсь гусарин... — Відомості В. Рєпніної, подані М. Чалим, стверджуються М. Білозерським, А. Солтановським; проаналізувавши їх, П. Жур встановив, що йдеться про ротмістра P. К. Солонину (Жур П. Слово про огонь, с. 359 — 360).




Попередня                 Наступна
       
       
Tags: 1847, КМТ, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments