Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [Під час перебування на Україні (1845—1847), стор. 36]
 
 
        Подорожуючи по Україні, Шевченко незвичайно бережно робив видатки з тих грошей, що дано йому з комісії на подорож: проїздивши три місяці, він видав 115 крб. 31 коп., а останні — 31 грудня вернув в комісію 397.
        Прийшли різдвяні свята. Увечері першого дня Різдва братчики «кирило-мефодіївці» забралися «колядувати» до Миколи Гулака. Вже ж тут був і Шевченко. Був і дідич з Полтавщини Савич, що, простуючи до чужих країв, переїздив через Київ. Серед жвавого, освіченого і однодумного товариства йшла жвава та щира бесіда. Щиросерді братчики балакали про долю слов’ян взагалі, а найпаче про долю і побит України. Висловлювали надії про визволення українського народу з кріпацтва, про визволення України і інших земель слов’янських з неволі політичної, з темноти і своїм звичаєм мріяли про федеративне з’єднання слов’ян. Костомаров загарливо доводив велику потребу наукової слов’янської спілки, бо слов’янські народи вельми мало знають один одного. Звернули бесіду на історію України, на часи Хмельницького. Костомаров тоді саме працював коло подій Богданових. Нещодавно він, як був на Волині, оглядав Берестечко. Зовсім натурально, що перед молодими і палкими дітьми України ожив образ колись вільної, з устроєм демократичним, а нині зневоленої і зрабованої нені-України. Перед ними воскресла воля, козацька рада, гетьмани з усім виборним урядом. Натурально, що глибоко перейнятлива душа і чутке серце Тараса повинні були з такої бесіди високо підбадьорити і напоїти його високим духом патріотизму; не можна було йому не прирівняти минулого до сучасного, а порівнявши, не можна було вдержати в душі слово глибокого жалю і вболівання; слово дорікання і ганьби сучасному!.. Як його було не згадати, напр[иклад], хоч гадяцьких актів Виговського з широкою волею друку і слова, а згадавши, не можна і не порівняти їх до тієї «волі», що при панованні її «від молдавана аж до фінна на всіх язиках все мовчить...» Упоєний згадками і малюнками минулого життя України, Шевченко говорив голосно, жваво і нездержливо. Йому, як, певна річ, і нікому з його товаришів і в думку не приходило, що, може, між ними ворог сидить та сочить їх... Коли бесіда зійшла на тодішні «порядки російські», на устрій державний і т. ін. Шевченко, як повідає Костомаров, висловлювався «не зовсім цензурно».
        Довго, геть за північ, гомоніли братчики і веселими розійшлися вони з кватири Гулака (в домі попа з церкви св. Андрія), не маючи й гадки, що отой «святий» веселий вечір, що так ясно світив їм, небавом стане про них хмарою, з якої вдарить блискавка, лине дощ, заллє їх «огонь святий» і молоде життя їх розіб’є, розтрощить в скіпки...
 
 
 

        397 Киевская старина. — 1894. — Кн. II.





Коментар

        ...в домі попа з церкви св. Андрія... — В будинку на розі вулиць Стрілецької та Сретенської (не зберігся), власником якого був протоієрей Я. В. Завадський (Слюдікова Т. Б. Де збиралося товариство. — Літ. Україна. — 1981. — 10 берез.).




Попередня                 Наступна
Tags: 1846, КМТ, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments