Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Лист П. Куліша до Осипа Бодянського. Санкт-Петербург, 23 травня 1846 р.

 
        Милостивый Государь Осип Максимович (а)!
        Посылаю Вам начало Летописи Самовидца 1. Следующие тетрадки Вы получите немедленно, как только начнётся её печатание. Я должен удержать их на некоторое время у себя, пока ещё моя «Чёрная рада» лежит у меня в брульоне: иногда понадобится заглянуть в этот источник.
        Я хочу издать украинский альманах 2 (придумайте заглавие). Шевченко прислал удивительные четыре стихотворения. Он делает чудеса с языком украинским. Надеюсь, что и Вы не откажетесь украсить моё издание Вашим именем. Нет ли у вас какого-нибудь небольшого стихотворения, или рассказа, или чего-нибудь учёного на украинском языке. Задача в том, чтоб украинский язык поднять на степень литературного. Шевченко переложил 136 и 149 псалмы 3 с блистательным успехом (не одни только эти, но другие у него). Я написал «Чёрную раду» по-украински и помещу в альманахе несколько глав. Странно думать, чтобы народ, так деятельно участвовавший в событиях рода человеческого, не в состоянии был рассказать о своей жизни в историческом романе! — Чужбинский также прислал два стихотворения. Метлинский (Могила) и Костомаров (Галка) тоже.
        О Шевченке рассказывают чудеса. Он, говорят, написал поэму «Иоанн Гусс» 4 и множество стихотворений, которые малороссияне знают уже наизусть 5. Вы, я думаю, знаете, что он теперь в Киеве. Служит при Арх[еографической] комиссии, получает 1000 р. ср. жалованья 6. Этому нужно радоваться, потому что комиссия посылает его беспрестанно в разные места Южной России для снятия старинных памятников, а это должно со временем доставить ему шекспировское знание людей, обычаев и проч.
        С истинным почтением имею честь быть Вашим, Милостивый Государь, покорнейшим слугою
 
        П. Кулеш
 
        1846, мая 23, С. Петерб[ург].
 
        Я позабыл Вам сказать, что Летопись Самовидца переписана мною с двух списков. Один принадлежал митропол[иту] Евгению (переписанный, впрочем, небрежно и разными почерками), а другой Н. Э. Писареву старинный, писанный лет 80 или 100 назад.
 
 
 
        (а) У автографі помилково: Иванович
 
 
 
Примітки
 
        Подається за автографом: ВР ІЛ. — Ф. 99. — Од. зб. 72. — Арк. 5-6.
        Помітка про отримання: «Пол[учил] 30 мая, 1846, в четв[ерг]».
        Першодрук: А. Титов. Письма П. А. Кулиша к О. М. Бодянскому // РА. — 1892. — Кн. 3. — С. 292-293.
        Осип Бодянський, український славіст, археограф, видавець історико-філологічних джерел, більшу частину життя прожив у Москві. Куліш познайомився з ним спершу листовно (цей лист-відповідь Куліша на втрачений лист Бодянського є першим), а після того особисто (9 грудня 1846 р. в Москві). Наприкінці квітня — у першій половині травня 1846 року. Бодянський як секретар Товариства історії та старожитностей російських і редактор його органу — «Чтений» звернувся до Куліша з проханням подати для публікації Літопис Самовидця. У ході співпраці їхні взаємини стають дружніми. Бодянський друкує «Украинские народные предания» Куліша (конфісковані через арешт упорядника), планує видати його збірку народних пісень, «Чорну раду», «Орисю».
        Під час тульського заслання Куліша Бодянський надавав йому дієву допомогу, надсилаючи різні книжки — вітчизняні та іноземні, необхідні Кулішеві чи то для творчости, чи то для вивчення чужих мов. Куліш до кінця свого життя зберіг вдячну пам’ять про цю допомогу.
        Про Кулішеві взаємини з Бодянським у 1850-1870-х роках див. у коментарях до наступних томів.
        У нашому томі подано 64 листи Куліша до Бодянського й два листи-відповіді. Невідомими залишаються два листи Куліша, написані протягом липня-серпня 1848 року, які Бодянський відзначив у реєстрі своєї кореспонденції (див. преамбулу в коментарі до листа 236).

        1. Отримавши Літопис Самовидця, Бодянський подав його на розгляд Товариства історії та старожитностей російських. У протоколі засідання товариства від 1 червня 1846 р. зазначено, що від учителя 5-ї петербурзької гімназії Куліша отримано «Мемуар о войне Хмельницкого», який вирішено опублікувати. У винагороду Кулішеві товариство ухвалило окремо видрукувати певну кількість відбитків (ЧОИДР. — М., 1846. — Год II. — № 2. — Протокол заседания Общества 1846 года, июня 1-го дня. — С. I-II).
        Літопис було надруковано того ж 1846 року в першій та другій книжках «Чтений» другого року видавання, з передмовами Куліша та Бодянського. У другій книжці подано також «Разнословия и дополнения» та «Поправки и опечатки в Летописи Самовидца». Окремо відбито 600 примірників (по 300 для Куліша і для Товариства).
        2. Невдовзі (наприкінці травня), отримавши повідомлення, що Відділ російської мови та словесности Академії наук ухвалив відрядити його за кордон, Куліш відмовився від наміру видати літературний альманах. У 1860 році, після того, як йому було заборонено видавати періодичний журнал, він випустив (двома накладами) альманах «Хата».
        3. Переспіви 136-го і 149-го псалмів Шевченко створив, найімовірніше, у першій половині грудня 1845 року, мешкаючи в поміщика Степана Самойлова у с В’юнищі Переяславського повіту Полтавської губернії (у рукописній збірці «Три літа» увесь цикл Давидових псалмів датовано 19 грудня 1845 р.). Публікацію псалмів у «Кобзарі» 1860 року було здійснено за Кулішевим списком 1850-х років. Крім того, існує недатований список псалмів 136 і 149 рукою Куліша, його дружини та невідомої особи (ВР ІРЛІ. — Ф. 3. — Оп. 19. Од. зб. 70).
        4. Йдеться про поему Шевченка «Єретик», що первісно називалася «Іоан Гусс». Авторське датування поеми в рукописній збірці «Три літа» 10 жовтня 1845 р., с. Мар’янське; присвяти Шафарикові — 22 листопада 1845 р., м. Переяслав.
        5. Йдеться про поезії періоду «Трьох літ».
        6. Тут, очевидно, помилка. Шевченко як працівник київської Тимчасової комісії для розгляду давніх актів отримував 150 руб. ср. на рік (12 руб. 50 коп. ср. щомісяця). Таку саму платню діставав тут і Куліш. Шевченка зарахували працівником комісії 10 грудня 1845 р.
 
 
 
        За вид: Пантелеймон Куліш. Повне зібрання творів. Листи. К.: Критика, 2005. — Т. I: 1841-1850 / Упоряд., комент. Олесь Федорук; підгот. текстів Олесь Федорук, Наталья Хохлова; відп. ред. Степан Захаркін. — С. 83-84, 421-422.
 
Tags: 1846, Листи інших осіб
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments