April 5th, 2009

shevchenko

(no subject)

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В дорозі з заслання (серпень 1857 — березіль 1858), стор. 11]
 
 
        Комічно трохи склалися відносини Шевченка до відомого російського письменника Даля. З ним Тарас був знайомий, ще як перебував в Академії, але ніколи до його не надило Тарасового серця. Зупинившись в Н[ижньому] Новгороді, Шевченко хоч і відав, що тут живе і Даль, але не хтів оновляти знайомості, коли ж графиня Толстая порадила те вчинити, Тарас мусив піти до Даля... 17 листопада він зробив Далеві візиту. Даль повітав його щиро і прохав заходити до його яко до старого приятеля. Перегодом вже 17 грудня він зайшов увечері до Даля 827. Несподівано в розмові зачепили Давидові псалми. Даль помітив, що наш поет не байдужий до стародавньої поезії, і спитав у його, чи він читав Апокаліпсис. «Читав, — каже поет, — та нічого не зрозумів». Тоді Даль дав йому власний переклад і коментарі Апокаліпсиса, просячи перечитати і Collapse )
        Тарас вважав літературний суд Куліша занадто строгим: «Коли ти хочеш зберегти з ним добрі відносини, ніколи не говори йому правди», — писав він до Куліша 830.
 
 
 
Collapse )




Попередня                 Наступна
       
shevchenko

(no subject)

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В дорозі з заслання (серпень 1857 — березіль 1858), стор. 12]
 
 
        Дійсне, усі Шевченкові твори, писані мовою великоруською, не досягають тієї краси високої і літературно-художньої ваги, як його твори мовою українською. Головну причину тому висловив ліпше за всіх Костомарів; він зовсім справедливо говорить, що в творах Шевченка, писаних мовою російською, світяться ознаки великого таланту, вірність характерів, глибина і благородство думок і почуття, і багатенько образів; але вони не оброблені 831. І дійсне, опріч «Наймички», писані вони немов при хватком. Інакше й не могло бути: усі вони писані на засланню, під доглядом, а інші писані нишком, ще тоді, коли йому і по-російськи не дозволено було нічого писати, опріч листів.
        Але властиво не тільки в сьому одному була причина того, що редакції російських журналів не друковали Шевченкових творів, писаних мовою російською. Коли Тарас не згодився з Кулішевою думкою, і вдався до благого дідуся Сергія Аксакова, щоб поклопотатися про надруковання його «Княгині» і «Матроса», дак і Аксаков не радив його друковати, кажучи 832, що твори ті «без порівняння нижче Вашого (Тарасового) величезного таланту віршотворного. Ви лірик, елегіст, гумор ваш невеселий. Правда, де річ іде про природу, де діло доходить до живописі, там у вас усе прекрасно. Але се не викупляє вади в цілому оповіданні («Княгиня»). Я не опасуюся сказати вам голу правду. Я тієї думки, що такому таланту, як валі, можна сміливо говорити правду, не боячись образити людське самолюбство. Багатій людині не соромно обути діряві чоботи. Маючи перед себе такий сяєвний обшир, де ви повний господар, ви не образитесь, коли вам скажу, що ви не зугарні перейти по якій-будь степовій стежечці».
        Опріч оцих причин, на мою думку, були ще інші. Зміст Шевченкових оповідань не вдовольняв тій «злобі дня», яка пановала тоді по російській журналістиці. Вона жила тоді і повинна була жити пекучими сучасними потребами життя людей, що прокинулися на благовість до оновлення зневоленого і темного царства. В Шевченкових оповіданнях сього не було і не могло бути через те, що вони писалися під доглядом. Костомарів знов справедливо помітив, що коли б Шевченкова «Наймичка» російська була надрукована раніш його «Наймички» української, так публіка привітала б її яко твір незвичайний» 833.
        Перечитавши «Матроса», Шевченко перегодом почув у собі знов «божественный глагол» рідної музи української. 5, 6 і 7 грудня р. 1858 він пише нову поему мовою українською з життя перших християн. То була поема «Неофіти». Він присвятив її Щепкіну і вельми бажав перечитати йому її і послухати його приязну і певну думку про неї 834. Небавом приятель його Овсянников їхав у Петербург. Через його він переслав «Неофітів» до Куліша, пишучи в листі, що «поема добре не викінчена», і прохав переписати і переслати її до Щепкіна.
 
 
 
Collapse )



Collapse )



Попередня                 Наступна
       
shevchenko

(no subject)

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В дорозі з заслання (серпень 1857 — березіль 1858), стор. 13]
 
 
        Кулішеві здалося, що Шевченко хоче зараз друкувати поему. Він відраджує авторові й пише: «Неофіти» гарна штука, та не для друку. Не годиться доброму синові нагадувати про діла його батька, ждучи від сина якого-небудь добра. Він же у нас тепер первий чоловік. Якби не він, то й дихнути б нам не дали. А воля кріпаків — теж його діло. Найближчі тепер до його люде писателі, а не пани пузаті. Дак не тільки «Неофітів» друкувати рано, але позволь мені не посилати їх і до Щепкіна, бо він з ними у люди носитиметься і піде про тебе така чутка, що притьмом не треба тебе пускати в столицю».
        «Та який там нечистий тобі казав, — відписує Кулішеві Шевченко 26 січня, — що я приготовив «Неофітів» задля друку? І згадки, і думки у мене не було. Я послав тобі прочитати, щоб ти бачив, що я не сиджу склавши руки. І старий Щепкін не такий, щоб возився з ними по Москві, наче з торбою. Ти оддай їх гарненько переписати і пошли старому, бо він знає вже, що «Неофіти» в твоїх руках».
        Як бачимо, дак Кулішева обережність переходила за межі потреби! Річ відома, що «Неофітів» надруковано в «Основі» зараз по смерті Шевченка і надруковано в той час, коли хмара реакції на обрію царювання Олександра II почала вже виразно виступати. Очевидно, що Куліш тоді починав хоровати на той недуг «обережності більш, ніж вимагає того уряд», який, на наше безталання, став паном нашого часу.
        Гадав собі Тарас, скінчивши «Неофітів», написати ще поему «Сатрап і Дервіш», але так ся думка і не перейшла в діло, хочапоет почував, що його вельми тягне до написання її. 13 грудня він записує: «Сьогодня беруся за «Сатрапа і Дервіша». Як дасть Біг успішно скінчити, присвячу її щедрим, чесним і благородним землякам моїм». (Не буде помилки гадати, що під тими земляками Шевченко розумів Михайла Лазаревського і Л. Жемчужникова, бо від останнього Лазаревський одержав, і того самого 13 грудня прийшла від його про се звістка до Тараса, 175 руб., зібраних для поета невідомо ким). «Хочеться мені, — читаємо далі, — написати «Сатрапа» епопеєю. Ся форма зовсім нова для мене. Не відаю, як я з нею поладжу» 835.
        Коли додамо ще, що 9 лютого 1858 Шевченко написав вірші: «Доля», «Муза» і «Слава», то оце буде і все те, що нового віршованого написав він під час свого перебування в Нижньому Новгороді.
        Зате він чимало працював над старими своїми творами, над тими саме, що він називає «Невольницькою поезією» Про се річ трохи згодом.
 
 


Collapse )



Попередня                 Наступна
       
shevchenko

(no subject)

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В дорозі з заслання (серпень 1857 — березіль 1858), стор. 14]
 
 
VI
 
        На око здавалось би кому, що Шевченкові нічого вельми нудьговати та сумовати! По всьому місту і по всіх станах його людності є у нього і нові знайомі, й нові приятелі. Від поїздки в Оренбург його визволили: 23 жовтня прийшла з Оренбурга від генерал-губернатора відповідь, що Шевченкові заборонено їздити в столиці і що він перебуватиме в Нижньому Новгороді під потайним доглядом поліції. Звістка ся вразила Шевченка. «Гарна, — каже він, — оця воля! Собака на припоні!» 836
        Бачимо, що Тарас все-таки нудиться, сумує, чує себе серед натовпу самітним. Такі натури, як Шевченко, часто-густо зазнають самотності хоч серед якого натовпу, коли біля них нема душі близької, нема серця спорідненого.
        У Тараса в Нижньому чимало було приятелів, але то були приятелі чоловіка страдальника, покараного тяжко, не по заслузі; йому серед тих приятелів браковало людини, щоб розуміла його українську національну душу, щоб розуміла і серцем спочувала його думкам і ідеям Хоч і як добре йому в Н[ижньому] Новгороді, але він чув і бачив, що він на чужині, та ще й на припоні!.. Душа його рвалася летіти до любої Академії, до друзяків-українців. Раз якось під годину такої нудьги серце шепнуло йому добру думку покликати до себе Куліша, Щепкіна і Лазаревського.
        Collapse )
 
 
 
Collapse )



Collapse )



Попередня                 Наступна