March 10th, 2009

shevchenko

(no subject)

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [На другому засланню (жовтень 1850 — серпень 1857), стор. 35]
 
 
XVI
 
        Час ішов собі своєю чергою: обставини околишні не перемінилися: «гидота» не поменшала, але з тогочасних листів Тарасових бачимо більш спокійне і надійне становище його духа. Знати, що надія міцно перейняла його. Можна навіть думати, йому здавалося інколи, що визволення його вже факт, що цар підписав вже амністію коли не 1 січня, так 19 лютого; коли ж не приходить про се урядова звістка, так причиною тому бюрократичне дляння та брак зимою комунікації, бо зимою почта з Петербурга до Новопетровського йшла часом три місяці, напр[иклад]. Лазаревський Михайло вислав до його лист і цигари 17 січня, а Тарас прийняв їх тільки 7 квітня.
        Той лист Лазаревського 765 хоч і не приніс Тарасові певної звістки про визволення яко про факт, але не приніс і розчарування, навпаки, приніс йому бадьорості і разом з листами старого приятеля Якова Кухаренка з Чорноморщини 766 і Андрія Марковича з Петербурга 767 став Тарасові світлим і радісним привітом на Великдень.
        Тим часом коло амністії Шевченкової працювали не тільки граф і графиня Толстії, а ще й інші люде, між ними Сєраковський, Лазаревський і граф поет Олексій Толстой, котрого любили і цар, і цариця і котрий користався кожною зручною нагодою посприяти Шевченку. Граф Олексій Толстой хоча особисто і не знав Шевченка, але відав про його і високо становив його поетичний талант 768.
        Петербурзькі земляки Шевченка були певні, що на сей раз цар дасть поетові амністію і тямили потребу Шевченкові грошей на дорогу. Вони поспішили запомогою. Андрій Маркович, посилаючи гроші, писав: «Відай, що добрі люде пильнували і пильнують перед царем про тебе, і, може, він помилує і верне тебе на ясні зорі, на тихі води, у край веселий, у мир хрещений» 769.
        Collapse )
 
 
 
Collapse )



Collapse )



Попередня                 Наступна
       
shevchenko

(no subject)

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [На другому засланню (жовтень 1850 — серпень 1857), стор. 36]
 
 
        Гадаючи, що визволення недалеко, Тарас скомпонував собі план своєї подорожі з «широкої хурдиги». «Як дасть Біг, діждуся з корпусного штабу визволення, так, гадаю, навпростець через Астрахань ушкварю на Чорноморщину. Я ще зроду її не бачив, — додає він у листі до Кухаренка. — Треба хоч на старість подивитися, що то таке ота славна Чорноморщина. Одного боюся, щоб часом не сказали мені прибути до Оренбурга. А може, дасть Біг, не скажуть». (Будемо бачити, що Тарас помилився!) Далі, згадуючи про присланий до його 1 т. «Записок о Южной Руси» (2-й т. тоді саме друковано), поет писав: «Мене добрі люде, спасибіг їм, книжками не забувають, нема, нема, та й пришлють, а журналу вже десять літ і ввічі не бачив. Не відаю, що там і діється в тій новій літературі. Сам не писав нічого. Та й як його було писати? А тепер вже, Біг його святий знає, чи напишу що путнього? А може, дасть Біг милосердий, відпочину та на старість попробую писати прозу. Об віршах вже нічого и думати» 772.
        Річ очевидна, що поет розумів тут прозу мовою українською. Collapse ) Головна же річ, з підкреслених слів бачимо, як тяжко було поетові переносити заборону писати вірші!
        Скоро пішла крига і почалася комунікація водою, у Тараса більш та більш рветься терпець. 8 мая він пише до Лазаревського, так якби амністія була вже підписана царем і він дивується, що «й досі нічого нема з корпусу; добивають мене недолюдки, не боячися Бога. А нудьга, нудьга! Я ще зроду такої нудьги не коштував. Руки ні до чого не лежать, а в голові така нехворощ, що й ради не дам. Читаю по листочку біографію Гоголя та й боюся: може, й по листочку не стане, доки прийде моє визволення. Нудно мені. Думаю, чи не стане легше, як я з тобою поговорю хоч на папері, але... перо з рук випадає» 774. Нарешті приходить лист Лазаревського, писаний 11 квітня, і наш страдальник довідується, що справа амністії буде підписана лишень 17 квітня — і у поета «серце б’ється — якось гарячково. Ох, коли б то швидше його заспокоїти».
 
 
 
Collapse )



Collapse )



Попередня                 Наступна
       
shevchenko

(no subject)

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [На другому засланню (жовтень 1850 — серпень 1857), стор. 37]
 
 
        Мимоволі перед мене стає питання: чому і на сей раз так задлялася справа визволення? Що коли вже для амністії треба було якогось урочистого дня, так чому її не підписано, напр[иклад], 19.лютого або 7 квітня? Певних фактів на відповідь нема, одначе ледві я чи помилюся, гадаючи, що спричинилася тому звичайна російська канцелярська формалістика, що вміє шпарко і хутко зневолювати людей, закидаючи їх в хурдигу, та не вміє швидко визволяти з хурдиги. Певна річ, що просьба графині Толстої до царя про визволення Шевченка перейшла через шефа жандарів до військового міністра, а сей почав питати Оренбург, а Орен бург — своєю чергою Уральськ: як поводиться «рядовий» Шевченко? Нарешті, не можна було не спитати згоди і у міністра внутрішніх справ. От всі оці запитання і проковтнули, може, цілого півроку.
        Та вже як там воно не було, а певна річ, що не вельми хваталися визволяти Шевченка, не вважаючи на те, що гр. Толстой, запопадливо побивався, щоб прискорити сю справу. Як уся родина Толстих, тремтячи, дожидала підписання царем амністії, бачимо з споминок К. Ф. Юнге 775. «Раз якось навесні р. 1857, — оповідає вона, — вночі, коли ми вже кріпко спали, нас (дітей графині Анастасії) розбудили, говорячи: «Вставайте, діти! велика радість!» Ми одяг лись нашвидку, повибігали в залу; а тут тато, неня, художник Осипов і всі домашні. На столі повні бокали шампансь кого. «Шевченка визволили!» — кажуть до нас, цілуючи нас, неначе на Великдень! І ми радіємо з захватом, п’ємо, бігаємо по залі».
        2 мая Лазаревський Михайло писав до Шевченка: «Поздоровляю тебе з великою царською ласкою. По просьбі графині Толстої і по свідоцтву графа Толстого тобі дадуть увільнення («отставку»), і ти вибереш собі «род жизни». Скажи, будь ласкав, Дармограєві (псевдонім Шевченків), щоб він на радощах не накоїв чого такого, що не личить. Бережи себе, мій голубе! Приїзди швидше до Петербурга, а на Україну не їзди, про се просить тебе і графиня, а ти повинен послухатися її. У неї є про тебе гроші, вона поклала їх в банк, заким ти приїдеш. Білозерський радить тобі до Оренбурга не їздити, а дожидати на місці (в Новопетровському) «отставки» 776.
        Лист сей з 75 карб, на дорогу прийшов до Тараса 3 червня. Не треба говорити, що діялося з страдальником в ту годину, коли він читав того листа. Хто вдатен розуміти хоч трохи те, що пережив Шевченко за десять років тяжкої неволі, той легко виобразить собі, яким животворним світом волі, яким цілющим теплом пронизав усього Шевченка лист Лазаревського з звісткою, що довго сподівана «гостя-надія» — амністія — тепер вже факт!
 
 
 
Попередня                 Наступна
       
shevchenko

87. М. М. ЛАЗАРЕВСЬКИЙ. 11 квітня 1857. Петербург

 
        11 апреля, С.-Петербург.
 
        Христос воскресе! Мій любий, мій дорогий Тарасе. Что ты так долго молчишь; не откликнешься до сих пор? Я воротился уже давно из Малороссии и начал сейчас разнюхивать, что и как, и только на днях добился положительно, что доклад о тебе и других подобных готов и будет представлен к пасхе. Мне тот же час обещали принести приказ, но и до сих пор его нет, и я боюсь, чтоб не отложили опять до 17 ч[исла]. Давно уже я собираюсь писать к тебе, но все откладывал, чтоб сказать что-нибудь положительное, а сегодня не утерпел и пишу хоть не окончательное, но положительное все-таки, что ты можешь скоро рассчитывать на милость; но какую и с каким ограничением — еще не знаю. Может быть, чрез неделю обрадую тебя.
        И там, где я недавно был, сильно радуются привезенному туда мною известию и обещали мне помочь в добром деле; и здесь твои знакомые радуются милости царя. Дай же, Боже, нам еще раз увидеться с тобою и в лучшем положении для тебя.
        По получении этого письма сейчас же пиши, что и как ты думаешь; как ты теперь живешь-поживаешь, и в чем, и насколько бы, примерно, ты нуждался на проезд, если милость царя тебе объявится. Я слышал, что и другие здесь хлопочут для тебя и хотят помогти.
        Теперь пишу, лишь бы сказать словцо, а как получу известие — напишу тебе больше и подробнее.
        2-го отдела твоего «Матроса» еще не успели переписать, но на днях окончится он; а уж твой подлинник в переплете и никому не уступится.
        Прощай, а может быть, и до свидания. Дай Бог, чтоб ты был здоров, счастлив и богат.
        Всё и все тебе кланяются.
 
        Твой весь М. Лазаревский.
 
 
 
 
Collapse )