November 13th, 2008

shevchenko

(no subject)

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [На першому засланню (червень 1847 — жовтень 1850), стор. 18]
 
 
VIII
 
        Ледве Шевченко прибув до Оренбурга, зараз зустрів його щирий його приятель, поклонник його музи, Хведор Лазаревський. «Він, — писав Тарас до княжни Рєпніної 560, — не посоромився моєї сірої (жовнірської) шинелі, першим повітав мене і спитав, чи є у мене що обідати».
        У Лазаревського повітали нашого Кобзаря й інші українці, які перебували тоді в Оренбурзі; повітав і ад’ютант Обручова Герн і запросив поета закватеровати у його. У Герна був окремий флігель (офіцина), де й поселився Тарас. Герн, очевидно, був не тільки чоловік освічений, високорозвинений, але й гуманний, вихований в любові до правди і до волі людської. Знаючи, що Тарасові небезпечно приймати листи на власну його адресу, він згодився, щоб листи до поета приходили на його адресу. «Адресуй, — писав Тарас до професора Бодянського 561, — в Оренбург Карлу Івановичу Герну, а мене на адресі не поминай. Цур йому. Герн знатиме по штемпелю (по знаку почтовому), до кого той лист».
        Пошановання українцями свого поета бенкетом відгукнулося й між поляками. Заслані до Оренбурга поляки (між ними Броніслав Залеський, Сєраковський і інші) тямили добре не тільки тяжку долю Шевченка, розуміли велику жертву, в особі його принесену деспотизму і темноті, але розуміли й високі національні ідеї, висловлені Шевченком в його українських творах. Та якби то люди з такою освітою, як Сєраковський і Герн, з таким високорозвиненим почуттям національним, як Залеський і знов той же Сєраковський, не зрозуміли б віщих бажань нашого поета: «Щоб усі слов’яне стали добрими братами і синами сонця правди» і не тямили б поклику його до «ляхів», де він каже:
 
        Подай же руку козакові,
        І серце чистеє подай,
        І знову іменем Христовим
        Возобновим наш давній рай 562.
 
        І от оренбурзькі поляки, а їх там було тоді чимало, спорудили на честь і славу українського поета-страдальника вечірку, запросивши туди і оренбурзьких українців — приятелів Тарасових, а також Герна і Бутакова. І з того часу гурток оренбурзьких поляків уважав собі за честь приймати у себе нашого віщого Кобзаря 563»
        Такі повітання, певна річ, оживили, звеселили і підбадьорили дух поета, пригноблений засланням і подорожжю на Арал, а найпаче повною до того часу невідомостю ні про своїх приятелів, ні взагалі про Україну.
 
 
 
Collapse )



Collapse )



Попередня                 Наступна
       
       
shevchenko

Спогад О. Макшеєва

 
        * * *
       
        Описная экспедиция была окончена осенью 1849 года. Шевченко прибыл с Кос-Арала в Оренбург и по приглашению генеральнаго штаба штабс-капитана Карла Ивановича Герна, имевшего собственный дом в Слободе, поместился у него на жительство. Бутаков представил в числе работ описной экспедиции альбом видов Аральского моря Шевченки и официально ходатайствовал о производстве его в унтер-офицеры, что составляло в то время первый и самый важный шаг для разжалованного. Обручев, весьма довольный альбомом, наглядно дополнявшим опись Аральского моря, сделал в свою очередь представление о Шевченке, но из С.-Петербурга ему выразили неудовольствие, что, вопреки высочайшему повелению, он допустил Шевченко рисовать. Впоследствии я узнал, что за представление Шевченко Бутаков подвергался тайному наблюдению 3-го отделения, продолжавшемуся еще во время его командировки в Швецию для заказа пароходов. Между тем альбом был возвращен Шевченко, и он подарил его К. И. Герну в благодарность за гостеприимство. Желая извлечь альбом из забвения и издать его, я обращался к жене покойного Герна с просьбою об отыскании его и доставлении ко мне, но, к сожалению, она не могла найти среди вещей своего деревенского дома ни одного рисунка из разрозненного альбома.
       
        Воспоминания А. И. Макшеева о Т. Г. Шевченко, «Русская старина», 1914, май, стор. 306. [Див. повний текст.]