October 14th, 2008

shevchenko

Наказ про переведення Шевченка до Раїмського укріплення. 8 травня 1848 р.

 
№ 308. 1848 р., травня 8. Наказ командира 1-ої бригади Л. І. Федяєва командиру 5-го лінійного батальону Д. В. Мешкову про переведення Т. Г. Шевченка до 4-го батальйону, що знаходиться в Раїмському укріпленні 1
 
        Командующему 5 батальоном господину майору Мешкову
 
        По воле его высокопревосходительства господина корпусного командира прошу ваше высокоблагородие рядового командуемого вами батальона Тараса Шевченку, включив в число двухсот человек, следующих с ротою командуемого вами батальона, отправить в линейный Оренбургский батальон № 4-й, в Раимское укрепление 2, куда он переведен мною на службу, а потому из списков 5 батальона его исключить и затем вместо его оставить из числа нижних чинов 4-го батальона рядового Хайбуллу Зеликоева.
        Сего последнего зачислить в списочное состояние командуемого вами батальона, показав перемену эту, таким образом, по расчету, приложенному при предписании от 23 апреля за № 1262, подлинное подписал:
 
        Бригадный командир генерал-майор Федяев
 
        С подлинным верно:
        командующий батальоном майор Мешков
 
        № 1347.
        8 мая 1848 года
        Кр[епость] Орская
 
        Collapse )
 
 
shevchenko

41. ЛИСТ ДО А. І. ЛИЗОГУБА. 9 травня 1848. Орська фортеця

 
        9 мая 1848 г. К[репость] Орская.
 
        Воістинно воскрес!
        Спасибі тобі, щирий мій друже, і за папір, і за лист твій, ще кращий паперу. Папір мені тепер дуже став у пригоді, а лист ще дужче! і тим самим, що мені тепер треба було молитви і щирого дружнього слова, а воно якраз і трапилось. Я тепер веселий йду на оте нікчемне море Аральське. Не знаю, чи вернуся тілько!.. А іду, єй-богу, веселий.
        Спасибі тобі ще раз за писанку; дійшла вона до мене цілісінька, і в той самий день прийшло мені розрішеніє малювать, а на другий день приказаніє у поход виступать. Беру з собою усю твою малярську справу; не знаю тілько, чи доведеться малювать!
        Вибач мені, єй-богу, ніколи і сухар той з’їсти, а не те щоб лист написать до ладу. До В[арвари] Н[іколаєвни] напишу вже хіба з Раїму. Як будеш писать до неї, подякуй за книжку Гоголя.
 
        Адрес мій: в К[репость] Орскую.
        Его высокоблагородию
        Михайлу Семеновичу Александрийскому
        з передачею мені.
 
        А цей чолов’яга буде посилать до мене через коменданта. Не забувай мене, єдиний мій! Коли не побачимося на сім світі, то вже певне зострінемося на тім. До свидания!
        Щирий твій Т. Шевченко

 
 
 
Collapse )
 
shevchenko

Головна Руська Рада. 10 травня 1848 року

 
        [Перша українська політична організація — Головна Руська Рада — виголосила 10 травня 1848 року у Львові відозву до русинів, яка окреслила ідеологічні засновки та політичні цілі.]
 
 
        Браття!
        Відомо вам, що Найясніший Цісар Австрійський і Король наш надали ласкаво всім народам своєї держави і нам Русинам землі Галицької, патентом з дня 25 березня 1848 Конституцію то значить: таку фундаментальну уставу, котра цілому народови нашому через вибраних і завіреннє маючих мужів уділ в праводавстві своїм дозволяє, і тим способом свободи і добрий бит нам забезпечає.
        Межи тими свободами надали нам те особливе право, що можемо збирати ся на наради над спільним добром нашим, розпізнавати потреби народа і краю нашого і такові Найяснішому Панови предкладати.
        В такім наміренню завязало ся ту в столичнім місті Львові товариство Русинів під назвою «Рада народна руска», котра порозуміваючи ся з народом, його заступати, над його потребами промишляти і над його свободами чувати буде.
        Конечна потреба для нас Русинів такого збору тим явнійше ся окаже, скоро ся застановимо, чим наш нарід колись бил, в якім стані досі зіставал і яким при наданій тепер конституції бити може і повинен.
        Ми Русини Галицькі належимо до великого руського народу, котрий одним говорить язиком і 15 міліонів виносить, з котрого пілтреття міліона землю Галицьку замешкує. Той нарід бил колись самодільний, рівнял ся во славі найможнійшим народам Європи, мал свій письменний язик, свої власні устави, своїх власних князів, — одним словом: бил в добрім биттю, заможним і сильним. Через неприязні судьби і різні політичні нещастя роспал ся поволи той великий нарід, стратил свою самодільність, своїх князів і прийшол під чуже панованнє.
        Такі нещастя склонили з часом много можних панів відступити від руського обрядку отець своїх, а з ним виречися мови руської і опустити свій нарід, хоть тая зміна обрядку народносте перемінити не могла, і кров руська в жилах їх плинути не перестала. — Нарід тим способом оставлений і що раз більше ослаблений, зістал завислим від довольности чужої, а все понижений, зачал во всем лишати ся і до тої прийшол недолі, що соромом било Русином називати ся.
        Вправді пізнійше обіймила долю нашу лагіднійша опіка, зачали й нам признавати права, однакож попереднійший стан річей не дозвалял правдивої доступити свободи. І в тім смутнім стані зоставалисьмо аж досі.
        Але як все на світі з часом ся миняє, як по зимі прикрій весна наступає, так Браття! І той стан смутний нині змінил ся через Конституцію. Браття! єсть то велике право, велике добродітельство, єсть то сонце, котре як всім, так і нам Русинам засвітило і до нового нас життя пробудило. Будяться тим сонцем освічені народи далекі і сусідні, підноситься перед очима нашими на земли нашій народність польська, і о добрі і о свободах своїх скоро і живо промишляти зачала, — а миж, Браття! сини так великої руської родини, малибисьмо самі одні на світі позістати і на даль в тім нещаснім замертвінню? Ні! Пробудил ся уже й наш лев руский і красну нам ворожить пришлість. Вставайтеж Браття, вставайте з долгого сну вашого, бо уже час! Встаньте! але не до звади і незгоди! но двигнімся разом, щоби піднести народність нашу і забезпечити дані нам свободи. Пожиткуймо з тої спосібности, абисьмо не покрили ся ганьбою перед світом і не стягнули на себе нарікання поколінь наступних! Поступаймо з другими народами в любві і згоді! Будьмо тим, чим бити можем і повиннисьмо. Будьмо народом!
        Тим то чувством Народности напоєні і в тім наміренню собралисьмо ся ми Русини, котрим добро і щастє народу на сердци, і будем ділати в спосіб наступуючий:
        а) Первим заданнєм нашим буде заховати віру і поставити на рівні обрядок наш і права церкви і священиків наших з правами других обрядків:
        б) Розвивати і взносити народність нашу во всіх єї частях: видосконаленнєм язика нашого, запровадженнєм єго в школах низших і висших, видаваннєм письм часових, утримованнєм кореспонденцій з письменними так нашими, як іншими до щепу славянського належащими, розширеннєм добрих і ужиточних книжок в язиці руськім і усильним стараннєм впровадити і на рівні поставити язик наш з іншими в урядах публічних і т. д.:
        в) Будем чувати над нашими правами конституційними, розпізнавати потреби народу нашого і поправлення биту нашого на дорозі конституційній шукати, а права наші від всякої напасти і оскорблення стало і силно хоронити.
        О тім то всім вас Браття Русини! свідомих чиним, і упоминаем, абисьте так, як досі, незломную віру заховали нашому Найяснійшому Цісарови і Королеви конституційному Фердинанду I. в тім сильнім переконанню, що під можним заступленнєм Австрії права наші і народність наша укріпити ся і сили свої розвинути могуть.
        При тім вас уважних робим, що так як з одної сторони святим нашим обовязком буде права, народність нашу напротив всіх замахів так домових як чужосторонних силне і стале боронити, так з другої сторони сам Бог і право людcкости наказує, абисьмо напротив тих, котрі попри нас также ся о своє добро і свою народність старають, жадної ненависти в сердцях наших не живили, но як щирі сусіди одної землі в згоді і єдности жили.
        Абисьмо тому нашому наміренню тим скутечнійше могли відповісти, взиваєм вас наконець Браття! абисьте, як і ми во Львові Головну Раду завязали, так і ви в тім самім наміренню в поменші ради ся збирали, скоро вам спосіб до того подамо.
        А тепер Браття завірте нам Русинам! І будьте переконані, що тілько на такій дорозі станемося тим, — чим бити повиннисьмо, — станемося честним, просвіщеним свободним народом!!!
 

        «Зоря галицка», 15 травня 1848, цит. за: Кость Левицький, Історія політичної думки галицьких українців, 1848-1914, т. 1 (Львів. 1926), с. 21-24. У кн. П. Маґочій. Історія України. К., 2007. С. 376.