October 6th, 2008

shevchenko

56. А. I. ЛИЗОГУБ. 7 лютого 1848. Одеса

 
        7 февраля 1848. Одесса.
 
        Не жалкуйте на мене, коханий друже, за те, що не швидко сполнив те, що вже давно пообіщав. Сьогодні ровнісінько місяць, як я писав до Вас, дякував за Ваш лист, що мені принесли з почти на самісінький новий год, писав Вам, що «Одіссеї» Жуковського ще нема друкованої, а що «Шекспір» Кетчера є і що я усе, що Вам треба, пришлю, як тільки зберусь з грошенятами. От тут-то і вся кавика. Волі зробить Вам що-небудь пригоднее у мене доволі, але робила іноді зовсім немає; то Ви сеє собі на ус намотайте, та й ждіть терпеливо; коли що трапиться, — зроблю, добуду й пришлю, коли ж ні, — вибачайте і майте мене за найщирого собі приятеля. Тепер з ласки Божої, що зміг, те й посилаю; а іменно ось що: Шекспир, перевод Кетчера, 13 випусков, тільки і є друкованого; я їх у дві книжки переплів, бо так кріпче буде. Паперу, щоб було на чім до мене писать, двох сортов — тонесенької і трошки товщої; паперу Ватмана одна десть;. карандашей дванадцять; і мій ящичок, де є уся справа; там пензлів великих чотири, та з їх тільки один пензель настояще Шаріона, я його надписав; а три другії я тут купив, вони хоч трошки поганші од Шаріона, одначе годящі, а альбома чистого не посилаю, бо треба платить пошліни більш, чим він сам стоїть, нехай на другий раз, коли розживусь. Зараз, як получите цей мій лист і посилку, то розглядівши усе гарненько, мені напишіть не барячись, чи все справно дійшло, чи не поламалось що, чи хороші пензлі. Да, будьте ласкаві, зараз напишіть. Що сказать про себе доброго — не багато, живу собі, дякую Господа за все; жінка моя не овсі здорова, ждемо літа, може, море поможе, як купатиметься. Я привіз з собою великий патрет, що у Седневі почав, Ви бачили, уся моя сем’я там намальована, але дорогою грунт обліз, паскудне полотно попалось, да так обліз, що треба кинуть, то я тільки копірую мою дочку, що тепер у Бога за нас молиться, да коли можна, то її фігуру виріжу та й перетягну на другу раму. Отака оказія. До другого письма, я незабаром писатиму, а до того нехай Господь наш милосердий Вас шанує, жалує, піддержує і сохраняє; нехай Вам дає здоров’є і терпініє, а Ви дякуйте єго за все, і за радість, і за горе, і не забувайте щирого до Вас
 
        Андрея Лизогуба.
 
 
Collapse )
 
 
shevchenko

57. М. М. ЛАЗАРЕВСЬКИЙ. 12 лютого 1848. Петербург

 
        12 февраля 1843.
 
        Важко мені було, мій щирий, мій бідний земляче, і, Бог зна, як важко читать твоє писаннє. Що зробиш проти лиха, коли один не хоче, а другий не вміє повернути його. Карл Павлович тільки двинув плечима, кажуть, да певно вже забув і про те, що двинув. Жуковський і досі на Рейні в Дюссельдорфі, — сей може б двинув і не одними плечима, так горенько, що дуже далеко. «Одіссея» його ще не печаталась, да й чутки проміж письменними людьми про неї щось немає. У Дубельта і Даля Чернишев ще не був — що скажуть йому, зараз до тебе одпишу. Сам я за каторжним ділом не бачився ні з Далем, ні з Дзюбиним, да і в Єзучевського давно вже був. З Василем приїхав тепер з Украйни і Іван. В Одесі, братику, не був я, дальш Києва не їздив, — балакали про тебе і тамечки, — та я всього й зоставався там півдня тільки і не бачив нікого з твоїх щирих, опріч Глушановського. Тільки що ввійшов він у мою хату, як зараз і крикнув: «У самісінькій сій хаті жив бідний Тарас», — се в трахтирі коло станції. Балакали ще багацько про тебе і в нас у Конотопі. Шлють тобі низенькі поклони і моляться за твоє горе Кандиба Петр[о], Єзучевський Тимофій, Гамалія Петро Петрович дуже нездужа, бідний, мабуть, чи й одужа, Юркевич Михайло, Віктор, Петро Острянський, — а Ніколай, бідний, вмер навесні, і його чудесна молодиця вже за другим; трохи-трохи я не поспів на весілля. Може, ти знаєш і Часника — я бачився з ним у Києві у Глушана. Посилаю тобі Лермонтова — да сержусь я на тебе, що не прописав нічого більш; поки я тут іще (мабуть, до марта), пиши про все, що тобі треба із такого, чого нема в Оренб[урзі], а що є там, то все тобі буде од Федора — ради Христа пиши про все, все, чого забажаєш. Уже чи гнівавсь би, чи ні, а послав би я тобі сигар, та боюсь і то посилать прямо на твоє ім’я, більш од того боюсь, щоб петербургский штемпель не кинувся в очі, щоб у тебе не одобрали всього, да щоб ще не запретили і зовсім писать і тобі, і до тебе. Сіє письмо получиш із Оренб[урга].
        Сьогодні мені сказали, що нічого і хлопотать тут, — ніхто нічого не схоче, а що можна буде (що обіщали) визволить тебе із казарм і перевести в Оренб[ург], похлопотавши там, дома... дай то Господи!
        Чернишов дав мені строку до вівторка — до завтра, і немає ніякої чутки. Або не був, або нічого доброго нема. Що скаже, зараз буду писать. Кланяються тобі обидва Єзучевськ[і]. Дай тобі Боже здоров’я, хоч одного здоров’я... Да не забувай і на мене.
        Прощай, братику-соколику. Може, ще і в іншій долі прийдеться обігти тебе.
 
 
Collapse )
 
shevchenko

Запит про поведінку Шевченка. 15 лютого 1848 р.

 
№ 305. 1848 р., лютого 15. Запит виконуючого обов’язки командира Окремого оренбурзького корпусу О. О. Толмачова виконуючому обов’язки командира 23-ої піхотної дивізії Л. І. Федяєву про поведінку Т. Г. Шевченка
 
        Секретно
 
        г. Оренбург
        15 февраля 1848
        № 3
 
        Господину командующему 23-ю пехотною дивизиею
 
        Шеф корпуса жандармов генерал-адъютант граф Орлов, уведомляя господина командира, что по высочайшему повелению, последовавшему в исходе мая 1847 года, бывший художник Тарас Шевченко, за сочинение на малороссийском языке стихов возмутительных и самого дерзкого содержания, определен рядовым в войска Отдельного оренбургского корпуса, с правом выслуги, под строжайший надзор и с запрещением ему писать и рисовать, просит сообщить ему как о том, в каком батальоне рядовой Ш[евчен]ко состоит на службе, так равно об усердии, поведении и образе мыслей его, с заключением, заслуживает ли он ходатайства о дозволении ему заниматься рисованием.
        За отсутствием его высокопревосходительства, сообщая об этом вашему превосходительству, покорнейше прошу доставить мне просимые графом Орловым сведения.
 
        Генерал-лейтенант Толмачев
        Дежурный штаб-офицер подполковник [підпис]
 
        ІЛ, ф. 1, № 406, спр. 201, арк. 10 — 10 зв. Оригінал.
        На документі написи: «Дивиз[ионный] штаб № 1-го получ[ено] 17 февр[аля] Бригад[ный] № 3-го, 20 [февраля]»; «Командующий 5 батальоном, № 154 (23) 15-го марта».