January 25th, 2008

shevchenko

Спогад Варфоломія Шевченка

 
        * * *
       
        Раз я йому розказав, як, бажаючи вчитися і знати, мені доводилось гнутися перед кожним, у кого можна було добути книжку. «Так, братику, так! — одповів мені Тарас, — і я спізнавався і дружився спершу з сторожами, а потім з найменшими школярами, покіль боком та скоком просунувся у ту святиню науки!.. Зате ж, як здав екзамен, так наробив такого, що сором тепер і згадувати! Як здав я екзамен та як почав гуляти, то опам’ятався тілько тоді, як минуло моїй гульні два місяці!.. Прочунявши, ото лежу собі вранці та гадаю: а що ж тепер діяти? Аж гульк! хазяйка прийшла та й каже: «Тарас Григорович! не маю чим дальш воювати! Від вас належиться мені за два місяці за квартиру, харчі і прачку! Або давайте гроші, або вже не знаю, що з вами й робити». Я попросив трошки підождати, а сам замислився, що й справді робити? Тілько що пішла від мене хазяйка, приходять приказчики, один услід другого, та все то за грішми: «Пожалуйте, — кажуть, — по счетцу-с». «Що його робити?!» — думаю; беру «счетцы» і кажу: «добре! лишіть счети, я передивлюсь і пришлю гроші», — а собі на умі: «коли то я пришлю і де добуду грошей?» Тілько що це думаю, приходить до мене Полевой і каже, що він гадає видати «двенадцать русских полководцев», то щоб я намалював йому портрети їх. Зрадів я, думаю: «правду люди кажуть: «голий — ох! а за голим бог». Умовились ми з Полєвим, він дав мені завдатку, оцими грішми я й визволився з пригоди; та з того часу й зарікся, щоб раз у раз хазяйці платити попереду за місяць, бо добре знав, що в мене ніколи в кишені гроші не задержаться».
       
        В. Г. Ш[евченко], Споминки про Тараса Григоровича Шевченка, «Правда», 1876, № 1, стор. 26 — 27. [Див. повний текст.]
 
shevchenko

25 січня 1858 року


       
25 [января]
         
        Получил письмо от Костомарова с выговором за молчание. Я действительно виноват перед ним на сей раз. Но что писать? О чем писать? Что я здесь скучаю и ничего не делаю? И не могу, наконец, ничего делать. Лучше молчать, нежели переливать из пустого в порожнее.
         
         

         
         
Collapse )
         
         
shevchenko

24. В. М. РЄПНІНА. 25 вересня 1844. Яготин

 
        Ах какие Вы несносные, Тарас Григорьевич: вот пришли две почты и не привезли мне обещанных билетов насчет Вашего дела. А все желают программы. В Полтаве взялась начальница Института сделать подписку и так как ее зять один из начальников корпуса, то есть надежда что это дело пойдет там хорошо. Об этом будут хлопотать и в Одессе где находится знакомый Вам граф де Бальмен. Сегодня же писала к одному знакомому Писаревых, чтобы он их употреблял в Киеве; то же самое поручение даю в Харькове Осинскому. Вот подъедет Алексей Васильевич, он нам поможет. Бедный Ал[ексей] Вас[ильевич], его ожидает большая горесть: брат его Семен Василь[евич] почти скоропостижно скончался в Полтаве, оста[ви]в огромное семейство! О, если бы не было будущей жизни, как горько было бы здесь! Но эта мысль что дольная жизнь лишь дверь вечной, что смерть есть начало нескончаемой жизни, мирит душу с горестями и укрепляет колеблющиеся сердца!
        Прощайте, добрый Тарас Григорьевич, не медлите с высылкою билетов, если Вы их еще не отправили. Сегодня я только о том и могу к Вам писать. Поздно, пора ложиться, да будет господь с Вами!
 
        Варвара Репнина.
 
        25-го сентября
        1844 года.
 
        Неужели это Григорович так дурно поступил с Вами?
 
 
Collapse )