August 2nd, 2007

shevchenko

(no subject)

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [До виходу першого Кобзаря, стор. 19]



        Зимою з 1839 на р. 1840 перебував в Петербурзі полтавський дідич, близький земляк і знайомий Гребінчин Петро Мартос. В Гребінки спізнався він з Шевченком і прохав його намалювати з його патрет. Умовилися. Приїхав Мартос до Тараса на сеанс і бачить: на долівці порозкидано шматки писаного паперу; зняв він один з них, списаний олівцем; бачить, нечітко і дрібненько написані вірші; він читає їх... Там було написано чотири рядки віршів:
        Червоною гадюкою
        Несе Альта вісти,
        Щоб летіли круки з поля
        Ляшків-панків їсти 215.

        — Що оце таке, Тарасе Григоровичу? — спитався Мартос у Шевченка.
        — Та се, добродію, не вам кажучи, як нападуть іноді злидні, то я й нівечу папір, — відповів Тарас.
        — Так се ваші вірші?
        — Еге ж.
        — Багацько у вас такого? — питає Мартос.
        — Та є чималенько.
        — Де ж воно?
        — Отам, під ліжком у кошику.
        — А кете, покажіть.
        Шевченко витяг з-під ліжка луб’яний кошик, повен шматків ізписаного паперу. Мартос почав був розбирати, але бачить — річ трудна, нашвидку толку не доберешся; він і каже до Шевченка:
        — Дайте мені додому оці папери, -я їх перечитаю.
        — Цур йому! Воно не варто праці.
        — Як не варто! Тут є щось дуже доброго.
        — Сількись! Візьміть, да тільки, будьте ласкаві, нікому не показуйте і не говоріть нікому.
        — Та добре ж, добре.
        Взяв Мартос ті папери і повіз їх до Гребінки, і там вони з великою працею уладнили ті папери і що розібрали, те перечитали.
       
        На другому сеансі Мартос нічого не говорив Шевченкові про вірші, сподіваючись, що Шевченко сам здійме про них бесіду. А Тарас мовчав собі. Тоді Мартос каже до його:
        — Чи знаєте що, Тарасе Григоровичу: я перечитав ваші вірші; дуже, дуже добрі. Хочете — надрукую?
        — Ой, ні, добродію, не хочу, не хочу!
        Доволі праці зазнав Мартос, заким згодився Шевченко. І от таким побитом, коштом Мартоса надруковано в Петербурзі р. 1840 вперше українські вірші Шевченка невеличкою книжечкою з назвою «Кобзар». До сього «Кобзаря» були заведеш: «Думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «На що мені чорні брови», «До Основ’яненка», «Іван Підкова» і «Тарасова ніч» 216.
        Так розповів нам Мартос 217 історію першого «Кобзаря». Ніхто інший не подав нам якої другої звістки, може, через те, що коли Мартос надруковав сю історію, так не було вже на світі ні Гребінки, ні Шевченка. Через те Мартосову звістку я беру яко факт; хоча гадаю, що могло бути трохи інакше. Мені не йметься віри, щоб Гребінка до того часу не розповів Мартосові, що Шевченко пише вірші; і щоб Шевченко був таким недбалим до своїх віршів, що скидав їх в кошику.
       
       
Collapse )



Попередня                 Наступна