Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [Під час перебування на Україні (1845—1847), стор. 19]
 
 
        Посилаючи до Тараса дві книжки «Отечествен[ных] записок», княжна переказує, що приятелька її і Шевченка Глафіра Псьолівна засватана за Борковського. Княжна вболіває, що Шевченко «так легкодушно відцурався доброго діла на користь кревних своїх. Жаль їх, каже княжна, і соромно мені перед тими, кого я притягла до сієї справи. Але те вже добре, що ви маєте тепер роботу. Час вже відцуратися вам не поезії, а того, що ви називаєте життям поетичним» 351.
        Я певен, що під «роботою» княжна розуміла ніщо більш, як не працю Шевченка в київській комісії, а «поетичне життя», на мою думку, було — «мочемордіє». Трудно мені згодитися з професором Миколою Стороженком 352, що оте «добре діло на користь кревних» — було збирання грошей на викуп останніх з кріпацтва; вгорі я вже висловив потроху свій погляд, а тут додам ще, що, знаючи глибочезну любов Шевченка до своїх кревних і скорб його про долю їх, не можна виобразити собі такої причини, щоб примусила поета цуратися такого діла, що запомогло б поліпшенню соціально-економічного побуту його братів. А вже коли він справді таки відцурався тієї справи, коло якої заходилася княжна Варвара Миколаївна, дак певна річ, що коли не в самій справі, то в заходах коло неї було щось такого, що відтручало від них Шевченкову благородну душу.
        Ота поїздка з Закревським і блукання серед степу в глупу ніч під час хуртовини, не минули Тарасові дурно. Невигоєний до краю недуг, на який він хорував у В’юнищах, знов прокинувся і прокинувся вже тифом. Нездужав він трохи чи не цілий місяць. Видужавши, Тарас поїхав в Ісківці до Чужбинського: він був блідий, з обголеною головою, через що й носив на голові чорну шапочку оксамитову. Се було перед масницею р. 1846. Знаючи, що Великдень того року був 7 квітня, можна без помилки сказати, що в Ісківці він приїхав саме в половині лютого. Під час того недугу, каже Чужбинський, Тарас написав багацько віршів 353.
        Одначе дати, визначені в «Кобзарі», сього не показують. Мабуть, Чужбинський перемішав час недугу Тараса у В’юнищах в грудні р. 1845 з часом недугу у Закревських. В усякому разі, до кінця р. 1845 або до самого початку р. 1846 належить написання Шевченком свого заповіту: «Як умру», бо що інше, як не тяжкий недуг, змогло б викликати вірші такого змісту?
 
 
 

        351 Лист К. М. Рєпніної від 9 груд. 1845 р. — Киевская старина — 1893. — Кн. [III — С. 462].
        352 Киевская старина. — 1893. — Кн. [III. — С. 461].
        353 Воспоминания. — С. 17 — і далі.



Попередня                 Наступна
Tags: 1845, 1846, Кониський, Рєпніна
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments