Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [Під час перебування на Україні (1845—1847), стор. 6]
 
 
        Про сю подорож більш жодних звісток не маємо; а небавом стріваємо нашого поета в Миргородському повіті у приятеля його Лук’яновича. Тоді ото він написав у Миргороді прегарну свою містерію «Великий льох». Від Лук’яновича він через Лубни поспішив до Закревського в Пирятинський повіт. В Лубнах зустрівся з ним Чужбинський і запросив до себе в Ісківці 320. Мабуть, не вельми подобалося йому в Ісківцях, бо гостював він тут тільки два дні. Гостюючи у Чужбинського, він перечитав йому чимало своїх нових поетичних творів. «Предивні були твори у Шевченка», — каже Чужбинський. З великих творів його найбільш уподобав Чужбинський поему «Іван Гус» і містерію без назви. «В першій, — каже автор «Воспоминаний о Шевченке», — Тарас піднявся до свого апогею; містерія змістом своїм була слабіша за «Гуса», одначе ж і там Шевченко розсипав силу квіток української поезії».
        Знаємо, що досі ще не знайдену поему «Іван Гус», або «Єретик» Шевченко присвятив Шафарикові; присвяту він датовав: 22 листопада 1845 р. в Переяславі; одначе з сього треба гадати тільки те, що присвята написана поетом пізніше, ніж поема. Містерією, про яку згадує Чужбинський, був, певна річ, ніщо більш, як «Великий льох», датований автором р. 1845 в Миргороді.
        Вже з оцих двох творів Шевченка добре знати, як широко тоді розгорнувся світогляд художника-поета. Стоячи на грунті національному, Кобзар ширяє в сфері загальнолюдських ідей: волі, правди і братолюбія. Вболіваючи за минулою волею України, поет бачить, що й скрізь по світах: «кругом неправда та неволя, народ замучений мовчить»; бачить він своїм пророчим оком, як «чернець годований людською правдою торгує і рай у найми оддає», і переймається серце поета високогуманним бажанням: «щоб усі слов’яни стали добрими братами і синами сонця правди». Небавом, як будемо бачити, ідеалу поета тісно стає в межах слов’ян і він обіймає бажанням волі і правди усіх людей.
        У Чужбинського була Тарасова «Тризна». Побачивши свою поему, Шевченко засміявся своїм симпатичним сміхом і спитав:
        — Ти читав?
        — Читав.
        — І треба ж було мені вискочити з нею, наче той Пилип з конопель. Чому не писать, коли сверблять руки, а друкувать не годилось. Дехто хотів зачепить моє авторське самолюбство, але я й сам бачу: швець знай своє шевство, а у кравецтво не мішайсь. — І з сими словами кинув «Тризну» 321.
 
 
 

        320 Воспоминания... — с. 13.
        321 Ibidem, с. 13 і 14.




Попередня                 Наступна
Tags: 1845, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments