Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Справа викупу

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [Парубоцький вік, стор. 12]


        Сошенко умовився тим часом з Ширяєвим, щоб дав йому волю ходити вчитися малярству в залі в товаристві «Поощрения художеств». За оцю волю — на один тільки місяць — Сошенко заплатив Ширяєву тим, що змалював портрет з його. Оцей щасливий місяць — місяць волі, поза порогом мешкання суворого Ширяєва, живучою росою бадьорості окропив душу Кобзаря: «...його виразна твар парубоча сяяла радощами і повним щастям...» Тим часом Брюллов працював над великою місією, що взяв на себе, визволення Шевченка з крепацтва. Перш за все, як се знати з «Художника», він порадився в сій справі з Жуковським. Поет, «бажаючи ближче спізнати кебету Шевченка, загадав йому (певне, зустрівши його в кватирі Брюллова) написати «Життя художника». Не відомо, який був той твір Шевченка, але, певна річ, він задовольнив Жуковського; бо Брюллов небавом, побалакавши з ним, сказав Сошенкові: «Фундамент есть».
        Брюллов вдався до Енгельгардта, але від його здобувся не багацько; тільки й того, що спостеріг, що «се найбуйніша безрога в торжківських пантофлях»... 158 Очевидно, що про філантропію з Енгельгардтом нічого було й розмовляти, бо він, «побачивши раз якось у Сошенка, чи що, малюнки Тарасової руки, почав загадувати йому малювати портрети з своїх метрес». І вже ж, коли б Тарасова робота не задовольнила його, так за неї він не дарував би йому часом по карбованцю 159.
        Брюллов казав Сошенкові піти до Енгельгардта і спитати у його: яку він положить ціну на викуп Шевченка з крепацтва. Сошенко не взяв на себе сієї місії і для ліпшого успіху упрохав Венеціанова вдатися до Енгельгардта. Кермувала Сошенка в сьому разі думка зовсім справедлива: одна річ коли з дукою балакатиме убогий художник — міщанський син з Богуслава, і зовсім друга — коли прийде до його в тій справі Венеціанов, — людина поважана віком, професор Академії, живописець царського двору... Овва! не про Енгельгардта були сі всі моральні й формальні ознаки поважання! Він тямив одну лиш філософію московської приказки «Денег дай и успеха дожидай...»
        Рушив Венеціанов до «амфібії»... Що ж!? «Пан — як пан!» Продержавши старого професора в прихожій, «амфібія» покликала його до кабінету. «В кабінеті амфібії було усе розкішно, велеліпно, але велеліпно по-японськи» Венеціанов спершу зняв бесіду про освіту взагалі, про фі лантропію «Ат! годі про се, — мовив Енгельгардт, ви просто скажіть, чого вам з Брюлловим треба від мене?» і, після відповіді Венеціанова, мовив: «Отак би ви й давно казали, а то — філантропія! яка тут філантропія!? Гроші — та й більш нічого! дайте мені за його 2500 р., та й годі!»



        158 Ibidem.
        159 Чалий, с. 26.




        Тепер, значить, — треба було придбати 2500 р. і заплатити «амфібії» за те, щоб вона з крепацьких пазурів випустила на волю генія нашого слова. Де ж його і яким робом надбати таку силу грошей? Не диво, що Сошенкові, а тим паче Шевченкові, (я певен, що від його не таїлися, та й не можна було утаїти заходів Брюллова) ціна, положена Енгельгардтом, — показалася муром, через який не спроможно перелізти. Річ натуральна, що Тарас тяжко засумував і опинився на один ступінь від тієї розпуки безнадійної, що часто-густо доводить чоловіка до самогубства!..



Коментар

        Сошенко умовився тим часом з Ширяєвим, щоб дав йому волю ходити вчитися малярству в залі в товаристві «Поощрения художеств». — Ймовірно, що Шевченко знайшов шлях до залів «Товариства заохочування художників» ще до знайомства з Сошенком, восени 1835 р.; про це, безперечно, йшли розмови серед учнів-підмайстрів В. Ширяєва. З протоколу за 4 жовтня 1835 р. засідання комітету «Товариства...» видно, що в цей день розглянуто малюнки «постороннего ученика Шевченко» і комітет визнав ці малюнки вартими похвали. Серед членів комітету в той день засідали люди, яким судилося відіграти помітну роль в житті Шевченка, — В. І. Григорович, М. Вієльгорськнй,Ф. Толстой. З «Товариством...» Шевченко буде зв’язаний аж до літа 1842 р.

        Тим часом Брюллов працював над великою місією, що взяв на себе, визволення Шевченка з крепацтва. — У визволенні Шевченка брав участь чималий гурт діячів культури: з клопотанням пре долю поета й художника звернулися до К. Брюллова художники І. Сошенко та А. Мокрицький, допомагали — О. Венеціанов, М. Вієльгорський; головне ж зробили К. Брюллов та В. Жуковський: було виконано портрет Жуковського і розіграно його в лотерею в царському палаці. Жуковський через фрейліну цариці Ю. Баранову домігся виплати грошей, яка відбулася (але схоже, що не повністю) вже після того, як Брюлловим було внесено кошти й одержано відпускну, датовану 22 квітня 1838 р. (Жур П. В. Шевченковский Петербург. — Л., 1964. — С. 118 — 122).




       
Попередня                 Наступна
Tags: 1837, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments