Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [До укінчення Академії художеств, стор. 12]
       
       
        Червня 29 того ж 1843 р. бачимо Шевченка у селі Мосівці на балу у дідички Тетяни Вільхівської. У Мосівку до Вільхівської, розповідає Чужбинський 259, з’їздилися на балі пани з Полтавщини, з Чернігівщини і з Київщини; інші приїздили на кількох екіпажах з цілим поїздом слуг; жили по кілька день, їли, пили, гуляли, танцювали, грали в карти і «роз’їздилися до 15-го січня» — день іменин Вільхівської. Р. 1843, як каже Чужбинський, Вільхівській було вже 80 років ; майже сліпа вже була вона, а проте загарливо любила гру в карти. Сама вже не спроможна була грати, а проте цілі ночі просиджувала біля тих, що грали. Вона тоді вже й на пам’ять вельми підупала; більшості своїх гостей, — а їх з’їздилося чоловіка 200, — вона й зовсім не знала. Балі Вільхівської були для України ніби той Версаль. Величезна зала на два світи, старосвітська мебель, зеркала і занавіски XVII віку, квітки, тиск панства, прибраного в розкішну послідньої моди одежу — все оце було незвичайно інтересним. В оцьому Версалі, додам я від себе, був, властиво кажучи, вертеп панської деморалізації. Тут пани [не] тільки проїдали і пропивали піт і працю своїх кріпаків, але й не гидували обігрувати в карти стару, сліпу, бездітну Вільхівську і, коли у неї нічим було платити, брали в неї векселі. Коли Вільхівська померла, в Прилуцькому повітовому суді вже за моєї пам’яті рр. 1855 — 1856 провадився величезний процес про довга небіжки. Такі пани, як Василь Петрович Тарновський, граф де Бальмен, Селецький і ін. подали в суд векселі Вільхівської на кілька десятків тисяч, «позичених» у них сліпою 80-літньою бабусею! Здається, Мосівку і всі інші добра Вільхівської продано на ліцитації, щоб заплатити оті «версальські позики». До Вільхівської привіз Шевченка Гребінка, сам пирятинець і близький сусіда мосівський. Гості Вільхівської сподівалися, що 29-го червня приїде і Гребінка, а його знали вже яко письменника. І от після снідання прибув Гребінка і з ним незнайомий нікому мужчина, середнього зросту, коренастий; з першого погляду твар його здавалася звичайною, але очі світилися таким розумним і виразним світом, що я, каже Чужбинський, мимоволі звернув на його увагу. Гребінка був знайомий з Чужбинським, вони вчилися разом у Ніжині і вкупі тоді кватирували. Привітавшись з Чужбинським, Гребінка взяв його за плечі, пхнув до свого товариша і познайомив їх 260. Той приїзжий був Шевченко.
        Року 1843 Шевченка знали вже українські пани з його «Кобзаря». Звістка про приїзд Шевченка в один мент оббігла усіх гостей Вільхівської. В залі усі гості, навіть чепуристі пані, що інакше як не по-французькому не балакали, дак і вони були зацікавлені. Біля дверей у залі цілим тиском дожидали гості Вільхівської нашого поета, щоб повітати. Знати було, що його зрушило, схвилювало таке блискуче повітання. Своїм звичаєм, Шевченка представили господині дому. Цілий день загальна увага гостей була звернена на поета. Шевченко небавом став з усіма як своя людина і був наче дома. Чимало вродливенького жіноцтва читало йому з голови його власні твори 261. Така-то велика, така міцна сила рідного слова! Воно, наче горячим духом огню, розтоплює, немов віск той, навіть заскориніле серце; чистим мителем обмиває на душі бруд антинаціональний і попсований організм духовий лагодить і гоїть, а на духові і моральні виразки впливає незримою цівкою цілющого бальзаму животворного! О велика-превелика вага і міць рідного слова!
        Баль, своїм звичаєм, повинна була розпочати сама господиня танцем в першій парі з гостем, якого вважали найзнаменитішим. Таким гостем усі уважали Шевченка, але 80-літня Вільхівська не спроможна була танцювати. Шевченко сказав, що, опріч господині, він ні з ким не піде танцювати. Погодилися на тому, що Шевченко вдарить трепака, а Вільхівська, сидячи в фотелю vis-a-vis, буде притупцьовувати 262.
        Сієї звістки я не подаю яко певної; опріч того, що вона трохи чудна. Чужбинський не згадує про неї ніже єдиним словом; а вже ж не забув би він про такий випадок.
       
       
       

        259 [Чужбинский А. С] Воспоминания о [Т. Г.] Шевченке. — Петербург. — 1861. — [С. 4 — 6].
        260 Ibidem. — [С. 6 — 7].
        261 Ibidem.
        262 [Шигарин Н. Воспоминания киевлян о Шевченко и его времени.] — Библ[иотека] запад[ной] полосы России. — 1880. — Т. 1. — С. 12 — 17.

       
       




Попередня                 Наступна        
Tags: 1843, Кониський
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments