Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [До укінчення Академії художеств, стор. 11]
       
       
        Князь Микола Рєпнін був в 30-х роках українським генерал-губернатором і належав, як і Грицько Тарновський, до тих українських панів, що вміли єднати свій аристократизм з новим прямованням і з властивим Україні демократизмом. Людина високоосвічена, гуманна, справедлива і яко генерал-губернатор доволі популярна в народі, князь Рєпнін попав в неласку у царя Миколи і мусив доживати свого віку в своїх добрах в містечку Яготині, Пирятинського повіту 254.
        Д. Чалий розповідає, що Рєпнін, знаючи про художественний хист Шевченка і довідавшись, що Шевченко приїхав на Україну, покликав його в Яготин намалювати список з його патрета 255. Невідомо звідкіль д. Чалий взяв оцю звістку. Професор Стороженко доводить, що вона непевна 256 і з уст доньки Рєпніна, княжни Варвари, що була щирим другом нашого Кобзаря, зовсім інакше переказав про першу знайомість Шевченка з родиною Рєпніних. Грицько Тарновський прохав Шевченка намалювати йому патрет з князя Рєпніна. Загальний знайомий Тарновського і Рєпніна дідич О. В. Капніст влітку р. 1843 поїхав з Шевченком в Яготин. З першого разу Шевченко зробив на Рєпніних вражіння вельми симпатичне. Він поводився скромно, просто і з великою самоповагою. Не було в йому бажання виставлятися з своїм поетичним призванням, ні бажання підлабузнюватися під тон загальний. Першими днями він трохи варувався; але ж щирість і привітність, що панували в домі Рєпніних, небавом обгорнули його і розвіяли його здержливість. Чуючи серцем, що округи його люде добрі, що вони симпатизують йому, Тарас підбадьорився, зняв живу бесіду і почав співати українські пісні. Відомо, що спів його робив на слухачів вплив глибокий. Княжна Рєпніна, споминаючи Шевченкові пісні, казала, що задушевність їх дивувала. М’який Тарасів голос, баритон з високими нотами теноровими, лунав журбою і мимоволі западав глибоко в душу. Ласкава привітність родини Рєпніних, що єднала в собі аристократизм породи з аристократизмом духовим, з високістю ідей і почуття, чарівливо вплинула на Тараса і він згодився лишитися погостювати у Яготині у Рєпніних. Тоді-то він сприятелився з прекрасною розумною княжною Варварою, котра, нехтуючи людськими забобонами, сміливо простягла руку через ту безодню соціальну, що лежала між нею і Шевченком. Родина Рєпніних, найпаче Варвара Миколаївна, що стала потім близьким другом, сестрою і сумлінням поета, уміла цінувати в Шевченку чоловіка внутрішнього і не вагалася признати рівнею собі колишнього крепака 257. Мабуть, в перший приїзд в Яготин Шевченко не вельми довго був у Рєпніних, бо того ж року він був «і в Межигорського Спаса, і на Хортиці, і скрізь був і все плакав, бачучи, як сплюндрувала нашу Україну катової віри німота з москалями; бодай вони переказилися» 258. Треба думати, що до Яготина кілька разів за те літо навідувався Тарас, виїздив, куди йому подобалося, і знов вертався до Рєпніних яко бажаний гість.
       
       
       

        254 Князь Рєпнін двічі вдавався до царя з щирою порадою — раз з докладом, вдруге з листом р. 1831, вказуючи на неминучу потребу полегкостей задля України і доводячи тяжке бідовання її від непомірно великих податків. Див.: Русск[ую] старину р. 1888. — Кн. III. — С. 776. — 1896. — Т. 88. — Кн. X — XII. — С. 62 — 64.
        255 Чалий, с. 41.
        256 [Стороженко Н. И.] Первые четыре года ссылки Шевченка. — Киев[ская] стар[ина]. — 1888. — Кн. X, — [С. 2 — 3].
        257 Ibidem. — [С. 3].
        258 Лист до Кухаренка від 26 листопада 1844 р. — Див.: [Правда. — 1895. — № 74. — С. 143. Лист помилково датований 20 листоп.].





Коментар

        ...того ж року він був «і в Межигорського Спаса і на Хортиці...» — У Межигорському монастирі коло Вишгорода під Києвом поет побував разом з П. Кулішем та О. Сенчилом-Стефановським близько середини червня 1843 р., під час згаданого відвідання Києва, про що свідчить запис, зроблений П. Кулішем в альбомі Шевченка 1839 — 1843 рр. під власним записом пісні «Да все луги, все береги...»: «1843, іюня 13, вночі на плоту, на Дніпрі против Межигорського монастиря» (VII. № 193. — С. 10). Подорож на Хортицю поет відбув, як доводить П. Жур, у першій половині вересня, виїхавши з Яготина 3 — 5 вересня; маршрут пролягав поштовими кіньми через Пирятин — Лубни — Хорол — Кременчук (тут по наплавному мосту поет перебрався на правий берег Дніпра) — Катеринослав — Олександрівськ — Нікополь — с. Покровське, що стояло на місці Нової Січі, зруйнованої за наказом Катерини II 1775 р. військами генерала П. А. Текелія. Імператриця подарувала ці землі генерал-прокурору князю Вяземському, а з 1802 до 1861 р. їх власником був придворний банкір Штигліц, той самий «мудрий німець», що садив на угноєній козацькою кров’ю землі картопельку. Звідси поет поїхав у рідну Кирилівку (П. Жур. — Там же. — С. 141 — 154).





Попередня                 Наступна        
Tags: 1843, Кониський, Рєпніна
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments