Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

12. ЛИСТ ДО Г. С. ТАРНОВСЬКОГО. 25 січня 1843. С.-Петербург

 
        С.-П.бург, 25 января 1843.
 
        Спасибі вам, Григорій Степанович, що ви мене таки не забуваєте, ще раз спасибі. А я вже думав, що мене всі одцурались, аж бачу — ні, єсть ще на світі хоч один щирий чоловік. Чув я, що ви нездужали, але думав, що так тілько, звичайне по-панському. Аж як розказав мені Дараган, то я аж злякався. Слава Господові, що минуло, цур йому, щоб і не згадувать. А ось що, шкода, що ви сю зиму не приїхали, у нас була виставка в Академії і дуже добра. А тепер через день дають «Руслан[а] и Людмилу». Та що то за опера, так ну! а надто як Артемовський співа Руслана, то так, що аж потилицю почухаєш, далебі правда! добрий співака, нічого сказать. От вам і все, що тут робиться. Василій Іванович вернувся із Італії ще товщий, як був, і розумніший і добріший, дякує вам і кланяється. Карл Павлович байдики б’є собі на здоров’я, а «Осада Пскова» жде літа. Михайлов кончив вашу картину добре. Штернберг пише мені, що він нездужав, але тепер вичуняв і вам кланяється, бо він дума, що ви в Петербурге. А я... чортзна-що, не то роблю що, не то гуляю, сновигаю по оцьому чортовому болотові та згадую нашу Україну. Ох, якби-то мені можна було приїхать до солов’я, весело б було, та не знаю, спіткали мене прокляті кацапи так, що не знаю, як і випручаться. Та вже ж як-небудь вирвусь хоч після Великодня і прямісінько до вас, а потім уже дальше. Ще ось що, намалював я се літо дві картини і сховав, думав, що ви приїдете, бо картини, бачте, наші, то я їх кацапам і не показував. Але Скобелев таки пронишпорив і одну вимантачив, а друга ще в мене, а щоб і ця не помандрувала за яким-небудь москалем (бо це, бачте, моя «Катерина»), то я думаю послать її до вас, а що вона буде коштувать, то це вже ваше діло, хоч кусок сала, то й це добре на чужині. Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже й сумно дивиться на Катерину, а вона сердешна тіль не плаче та підіймає передню червону запащину, бо вже, знаєте, трошки теє... а москаль дере собі за своїми, тілько курява ляга — собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тілько мріє. Отака моя картина.
        Коли вподобаєте, добре, а ні, то на горище, поки я приїду, а вже коли приїду, то не виганяйте місяць або другий, бо в мене і на Україні, окроме вас, нема пристанища, а я вам що-небудь намалюю. Спасибі вам і за ласкаве слово про дітей моїх «Гайдамаків». Пустив я їх у люди, а до ції пори ще ніхто й спасибі не сказав. Може, й там над ними сміються так, як тут москалі зовуть мене ентузіастом, сиріч дурнем. Бог їм звидить, нехай я буду і мужицький поет, аби тілько поет, то мені білше нічого і не треба. Нехай собака лає, вітер рознесе. Ви, спасибі вам, боїтеся мені розказувать про людей — цур їм, покоштував уже я цього меду, щоб він скис.
        Бачив я вчора вашого хлопця рисунки, добре, дуже добре, тілько треба йому другого майстра, бо він тілько яблука та огірки і малює, а це така річ, що серце не нагодуєш. А з його був би добрий маляр, бо воно хлоп’я до всього беруче.
        Обіцянку пришлю вашим дівчатам к Великодню, а може, й раньше, коли впораюсь. Тілько не ту, що вам писав, а іншу, по-московському скомпоновану. Щоб не казали москалі, що я їх язика не знаю. Бувайте здорові, нехай з вами діється все добре, і не забувайте щирого вашого Т. Шевченка.

 
 
 
Примітки
 
        Подається за автографом (ІЛ, ф. 1, № 212). На автографі є ескіз «Катерини».
        Вперше надруковано в журналі «Основа» (1862. — № 5. — С. 5 — 6).
        Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. — СПб., 1911. — Т. 2. — С. 346 — 347.

        Дараган — найімовірніше, Дараган Максим Якович, спільний знайомий Шевченка і Г. Тарновського. У 1834 р. він закінчив Ніжинську гімназію. Працюючи у Міністерстві державних маєтностей, М. Я. Дараган через Г. Тарновського міг познайомитися з Шевченком. З контексту випливає, що він привіз від Г. Тарновського передачу і листа, на якого й відповідає поет.
        ... у нас була виставка в Академії... — Мова йде про художню виставку в Академії мистецтв у вересні 1842 р., на якій експонувалася акварель Шевченка «Група жебрачок, які сплять» (Указатель художественных произведений, выставленных в залах Императорской Академии художеств. — С. 8). Малюнок не розшуканий.
        «Руслан и Людмила» — опера М. I. Глинки за мотивами однойменної поеми О. С. Пушкіна. Написана 1842 р., а 27 листопада того ж року на сцені Маріїнського театру відбулася прем’єра.
        Артемовський — С. С. Гулак-Артемовський.
        Василій Іванович вернувся із Італії... — Григорович Василь Іванович (1786 — 1865) — конференц-секретар Академії мистецтв (з 1829 по 1859 р.), викладач теорії та історії мистецтв. 1842 р. виїжджав до Італії. У листі до Шевченка з Риму в липні 1842 р. В. І. Штернберг сповіщав: «... едем провожать Василия Ивановича» (Листи до Тараса Шевченка. — С. 13). Ще до викупу з кріпацтва за дозволом В. І. Григоровича Шевченко відвідував рисувальні класи Товариства заохочування художників, подавав на розгляд свої малюнки. В автобіографії поет відносить своє знайомство з В. І. Григоровичем до 1837 р., коли «И. М. Сошенко представил его конференц-секретарю Академии художеств В. И. Григоровичу с целью освободить его от горестного состояния. В. И. Григорович просил о нем В. А. Жуковского». З допомогою В. А. Жуковського і К. П. Брюллова Шевченка було викуплено на волю 22 квітня 1838 р., і на знак цієї події поет присвятив В. I. Григоровичу поему «Гайдамаки». Він ставився з повагою до В. І. Григоровича, але в щоденнику 5 липня 1857 р. висловлював критичні думки про його лекції з теорії мистецтв. В. Г. Григорович склав проект створення при Київському університеті філіалу Академії мистецтв (1835).
        Карл Павлович — К. П. Брюллов.
        «Осада Пскова» — картина, над якою працював тоді К. П. Брюллов, присвячена одному з епізодів Лівонської війни 1558 — 1583 рр. — битві російських військ 8 вересня 1581 р. під керівництвом І. П. Шуйського і О. І. Хворостиніна з польсько-литовськими військами на чолі з Стефаном Баторієм. У повісті «Художник» Шевченко високо оцінював як масштабність задуму художника, так і його мистецьке втілення.
        Михайлов кончив вашу картину добре. — Михайлов Григорій Карпович (1814 — 1867) — російський художник, учень і послідовник О. Венеціанова, товариш Шевченка по Академії мистецтв. Образ Г. К. Михайлова змальовано в повісті «Художник». У листах, щоденнику поет часто згадував його як доброго друга. Тут ідеться про картину «Три возраста», виконану Г. К. Михайловим на замовлення Г. С. Тарновського.
        Штернберг Василь Іванович (1818 — 1845) — художник-пейзажист. У 1836 — 1838 рр. приїздив в Україну, написав тут багато пейзажів та жанрових творів. Один з перших художників Росії, які звернулися до тематики українського народного побуту. Його малюнки Шевченко високо цінив, присвятив йому поезію «Іван Підкова» у «Кобзарі» 1840 р., змалював його образ у повісті «Художник». У 1840 р. вони жили на одній квартирі в Петербурзі. В. Штернберг намалював олівцем кілька портретів поета і шаржовані рисунки «Шевченко з ковдрою», «Замість чаю ми поголилися». У «Кобзарі» 1840 р. вміщено як фронтиспіс його офорт «Кобзар з поводирем». Лист В. Штернберга, в якому він писав, що нездужав, не відомий. Шевченко часто згадував В. Штернберга як свого кращого друга під час навчання в Академії мистецтв — в щоденнику, листах, повістях (див.: Судак В. Т. Г. Шевченко і В. І. Штернберг // Тарас Шевченко — художник. — К., 1963).
        ... намалював я се літо дві картини... Але Скобелев таки пронишпорив і одну вимантачив... — Крім «Катерини», йдеться, очевидно, про акварель «Група жебрачок, які сплять», яку «вимантачив» комендант Петропавлівської фортеці генерал Скобелев Іван Микитович (1778 — 1849). І. М. Скобелев писав повісті під псевдонімом «Русский инвалид». У щоденнику 8 липня 1857 р. Шевченко назвав його «балагуром».
        Спасибі вам і за ласкаве слово про дітей моїх «Гайдамаків». — Очевидно, в одному з листів до поета Г. С. Тарновський висловив свої думки про поему «Гайдамаки». Лист цей не відомий.
        ... до ції пори ще ніхто й спасибі не сказав. — Першим позитивно відізвався про «Гайдамаків» Є. П. Гребінка у примітці до першого розділу поеми, що публікувався в альманасі «Ластівка» (СПб., 1841. — С. 371). Схвальні відгуки про поему вмістили журнал «Маяк» (1842. — № 8. — С. 82 — 106), «Литературная газета» (1842. — № 15. — С. 312 — 313), «Москвитянин» (1843. — № 11); В. Бєлінський опублікував гостро негативну рецензію в пародійному стилі, вбачаючи у поемі лише вульгарність, штучність, малоросійські літературні штампи (Отечественные записки. — 1842. — № 5. — Отд. 6. — С. 12 — 14).
        Може, й там над ними сміються так, як тут москалі зовуть мене ентузіастом, сиріч дурнем. — Йдеться про критику, яка глузувала з селянської мови, не визнавала прав і можливостей розвитку української літератури, пророкувала, що така мова повинна «по воле судеб исчезнуть, умереть в архивах» (Северная пчела. — 1840. — № 101). Такі відзиви про українську літературу і, зокрема, про свою творчість, Шевченко міг чути і в усних розмовах.
        Бачив я вчора вашого хлопця рисунки... — Особа не встановлена.
        Тілько не ту, що вам писав, а іншу, по-московському скомпоновану. — У попередньому листі від 26 березня 1842 р. Шевченко обіцяв Г. Тарновському вислати «Мар’яну-черницю», але вислав її О. Корсуну для публікації в альманасі «Сніп». Тепер обіцяє вислати російську поему «Слепая», написану 1842 р. Іншого твору російською мовою на той час у нього не було.
 
 
        Варіанти
 
        як вона попрощалася / як по[прощалася]
 
 
 

КАТЕРИНА. Начерк картини. Олівець, чорнило. 25.I 1843.







Див. також:
http://litopys.org.ua/shevchenko/shev7283.htm
http://izbornyk.org.ua/shevchenko/shev7283.htm
http://kobzar.info/kobzar/works/pictures/1843/05/29/855.html

 
Tags: 1843, Автографи, Графіка, Листи
Subscribe

Recent Posts from This Community

  • Незнайдений автограф

    Відомий вірш «На незабудь Штернбергові» в останньому зібранні творів Шевченка вміщено у розділі «Dubia», тобто серед сумнівних творів. Поїдеш…

  • Портрет Шевченка на полі з рису

    Селекціонери з Інституту рису НААН України виростили на полі в Херсонській області гігантський портрет Тараса Шевченка. Площа портрета складає…

  • Про могилу матері поета

    На цікаве питання навела tin_tina. Чому так сталося, що мати Тараса Шевченка «поховали [...] як вона й заповідала, біля хати в саду.…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments