evangelist

Кінець

 

Стрічка спільноти ua_kobzar завершена. Ми з вами простежили в хронологічному порядку за життям і творчістю Тараса Шевченка в широкій перспективі українського національного відродження XIX ст.

Повідомлення були згруповані за наступними темами.
        Творчість: Поезії, Прозові твори, Графіка, Живопис, Автографи, Переклади.
        Спогади та матеріали: Спогади, Матеріали, Статті, Карти.
        Документи: Документи, Цензурні документи, Документи канівської тривоги, Живописна Україна, Документи Кирило-Мефодіївського товариства, Фотографії Шевченка, Фотографії, Фотографії монументів.
        Жінки: Закревська, Піунова, Рєпніна, Ликерія.
        Важливі знайомі: Кухаренко, Лизогуб, Олдрідж, Фліорковський.
        Листування: Листи, Листи до Шевченка, Листи інших осіб, Колективні листи, Офіційні листи.

Особливими темами спільноти були Журнал 1857-58 рр. [календар] та Хроніка О. Кониського. Цензуровані деталі біографії зведені в додатковій темі Будьмо.


Хроніка життя в датах:

                                    1814, 1815, 1816, 1817, 1818, 1819,
1820, 1821, 1822, 1823, 1824, 1825, 1826, 1827, 1828, 1829,
1830, 1831, 1832, 1833, 1834, 1835, 1836, 1837, 1838, 1839,
1840, 1841, 1842, 1843, 1844, 1845, 1846, 1847, 1848, 1849,
1850, 1851, 1852, 1853, 1854, 1855, 1856, 1857, 1858, 1859,
1860, 1861

 


Завантажити всю стрічку спільноти (без коментарів та можливості пошуку) у вигляді pdf-книги можна тут.
 
shevchenko

Незнайдений автограф

 
Відомий вірш «На незабудь Штернбергові» в останньому зібранні творів Шевченка вміщено у розділі «Dubia», тобто серед сумнівних творів.
 
  Поїдеш далеко,
  Побачиш багато;
  Задивишся, зажуришся, —
  Згадай мене, брате!

 
«Двоє невідомих молодиків у лютому 2005 року принесли до музею «Кобзар» 1840 року, вимагаючи термінової консультації. Книжка не мала жодних штампів бібліотек чи музеїв, отже викраденою не була. На авантитулі Людмила Зінчук побачила запис вірша «На незабудь Штернбергові», акуратно виведений знайомим почерком Шевченка. Відвідувачі не дозволили їй взяти раритетне видання до рук — один із них сам гортав сторінки. Не дали змоги і сфотографувати напис, посилаючись на невідомого власника, що, мовляв, потім зв’яжеться з музеєм. Ніхто не об’явився й досі. [...] Проте шевченкознавці не втрачають надії, що колекціонер колись обізветься і надасть для наукового використання бодай фотокопію автографа, без чого неможливо говорити про остаточну атрибуцію вірша.» («Урядовий кур’єр», 8.iii.2018).
 
shevchenko

Портрет Шевченка на полі з рису

 
Селекціонери з Інституту рису НААН України виростили на полі в Херсонській області гігантський портрет Тараса Шевченка.



Площа портрета складає 1370 кв. м. Зображення створили, виростивши рис з чорним листям на зеленому полі. Портрет потрапив до Національного реєстру рекордів, а зображення Кобзаря видно з космосу. (УНІАН, 16 липня 2017).
 
shevchenko

Про могилу матері поета

 
На цікаве питання навела tin_tina. Чому так сталося, що мати Тараса Шевченка «поховали [...] як вона й заповідала, біля хати в саду. Тепер її могила неподалік від Літературно-меморіального музею Т. Г. Шевченка в с. Шевченковому» (Шевченківський словник)? Чому в саду, а не на кладовищі?

На жаль, відповісти неможливо, хоч які версії про звичаї українців вигадувати. Бо теперішня могила матері Тараса Шевченка це, щонайпевніше, фальсифікація 1930-х років.

«Могила матерi Т. Г. Шевченка розташована по вул. Петровського, за 25 метрiв на пiвнiч вiд будинку музею Т. Г. Шевченка. На державний облiк взята за рiшенням Черкаського облвиконкому вiд 28.09.1973 р. № 544. За видовою приналежнiстю об’єкт є пам’яткою iсторiї. Могила розташована на територiї земельної дiлянки батькiв Т. Г. Шевченка (в минулому). Дiлянка об’єкта розташована в пiвнiчнiй частинi села в меморiальнiй, заповiднiй зонi, в глибинi садибної дiлянки, за будинком музею Т. Г. Шевченка. До могили матерi Т. Г. Шевчен­ка веде крута стежка з подвiр’я музею. Мати Т. Г. Шевченка [...] Похована на садибi, в саду, недалеко вiд своєї хати. Первiсно могила була з земляного насипу та з дерев’яним хрестом.

У 1930 роцi могилу було впорядковано. Встановлено металеву огорожу та бiлу мармурову плиту з написом: «Могила К. Я. Шевченко — матерi народного поета, революцiонера-демократа Тараса Шевченка». У 1961 роцi замiнено огорожу та плиту. Змiнено напис: «Тут похована К. Я. Шевченко — мати Т. Г. Шевченка — поета, революцiонера-демократа». У 1989 р., до 175-рiчницi з дня народження Т. Г. Шевченка, встанов­лено гранiтний хрест у формi козацького хреста. Замiнено огорожу та плиту. Змiнено напис: «Тут похована Катерина Якимiвна Шевченко, Мати Т. Г. Шевченка 1783-1823». В головах могили родичами Т. Г. Шевченка посаджено кущ калини. Об’єкт увiчнює пам’ять Катерини Якимiвни Шевченко, матерi Т. Г. Шевченка — видатного українського поета, художника, гравера». (А. І. Звіряка. Досвід паспортизації об'єктів культурної спадщини.)


Попри впевнені твердження довідників і введення пам’ятки в національний перелік об’єктів культурної спадщини, до часу першого впорядкування ані про особливе заповідання, ані про цю могилу взагалі нічого невідомо. Зате документально підтверджено, що «жителя Григория Грушивского жена Екатерина» похоронена «на определенном кладбище» разом з усіма померлими того періоду, як зазначено в метричній книзі Кирилівської церкви. (Документи та матеріали до біографії.) Отже, похоронили зовсім звичайно, на кладовищі.

Навряд чи може йтися про усний переказ. Садиба Шевченків була занедбана досить тривалий час. Перший пам’ятний знак поставили тільки 1908 року на місці, де колись стояла хата. Тоді ж за ініціативою місцевого фельдшера було вперше обнесене подвір’я, що діждеться свого упорядкування тільки в середині 30-х років, коли й віднайдуть могилу. Згодом краєзнавці заднім числом вигадають прохання поховати в садку і навіть відвідування Шевченком місця поховання під час візиту влітку 1859 року з посиланням на матеріали біографів Чалого та Кониського, де, звісно, немає нічого подібного.


Додаткову інформацію можна знайти на сайті Шевченківського сільськогосподарського коледжу: «11 березня 1929 року в Кирилівці відбулось урочисте засідання [...] в якому взяв участь голова Президії ВУЦВК Г. І. Петровський. [...] Вирішили було побудувати профшколу на місці церкви Івана Богослова. 1 червня 1930 р. на місці церкви заклали фундамент корпусу». Абсолютний збіг руйнування цвинтаря з віднайденням і упорядкуванням могил батьків Шевченка.
 
shevchenko

Надзвичайна книга

 
Єдина в світі повністю вишита книга — шедевр зроблений в Україні!

Майже рiк працювали над створенням креативної книги, за основу якої взяли перше видання «Кобзаря» 1840 року, її головний редактор Олена Медведєва та художній редактор Анна Тимошок. За допомогою техніки стебнівки на матеріалі, який в народі називають «диким льоном», майстринi відтворили тексти восьми (без скорочень!) поетичних творів: «Думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Варто зауважити, що твори вишиті мовою оригіналу. Збережено абсолютно всі авторські знаки.

Ідеї декору



 
shevchenko

С. Єфремов. На шевченкову тему. 1918 р.

 
На Шевченкову тему
         
          Шевченкові дні на Україні — з давнього давна дні не тільки урочистої туги, а й тихих радощів, свято надій, знамено перемоги великого над дрібним, вічного над минущим, величного над консисторськими капостями. Під час найгіршої реакції, істинно «во время люте», Шевченкові дні, оті традиційні «роковини», були гаслом, круг якого збирались люди: одні — на роботу, другі — щоб хоч забути гірке безталання, щоб згадати, що й вони образ божий у собі носять, і бодай один день на рік почути його в собі й почути себе людиною... І як часто на роковинних святкуваннях, у всіх тих таємних рефератах, до яких допитливо й гаряче дослухалася і молодь, і літні люди, і старі — лунали великі Шевченкові слова, його огнистий поклик до України:
         
                    Воскресни, мамо! І вернися
                    В світлицю-хату, опочий!
                    Бо ти аж надто вже втомилась,
                    Гріхи синовні несучи.
                    («Осії глава XIV»).
         
          І от — воскресла мати. І навіть вернулася в світлицю-хату... Вона вже незалежна, самостійна — сама собі господиня на своїм широкім полі... Чому ж не сяють радощами очі, чому тривожні думки й тепер — тепер навіть більше, ніж за інших часів — посідають голову? Чому серце б’є на сполох, чому не хочеться на ґвалт дзвонити, скликаючи людей на порятунок матері? Collapse ) А тим часом становище тепер надзвичайно ускладнилось, заплуталось ще більше. Одна вже присутність на Україні чужоземного війська чого варта... Додаймо ще повну недовідомість, повне нерозуміння, що паперовими греблями не змінити напряму життя, що навіть спинити його ними не можна; повне нехтування громадської думки, поводження знов же як у повойованому краю; небажання не то повідомити громадянство про те, що сталось за ці дні, а навіть рахуватись з запитаннями; жахливу несвідомість того, що навіть «дуги гнут с терпеньем, а не вдруг»... Знов господарює купка людей, які спираються на силу й думають комусь добро діяти, нікого не питаючись.
          Це вже «сини» роблять. І ці «гріхи синовні», безперечно, важенною вагою впадуть на похилу, згорблену спину матері... Collapse ) Од усього того большевицького гною, що душить ним і по спаді большевицької хвилі.
          Вірю, що правда — велика людська правда — од усього цього таки вирятує наш люд окрадений і одурений і що мати таки вернеться в світлицю-хату, але вже справді на одпочинок і творчу роботу.
         
Сергій Єфремов
         
Нова рада. — 1918. — 10 березня (26 лютого). Цит. за: Єфремов Сергій. Публіцистика революційної доби (1917—1920 рр.). У 2-х тт. — К.: Дух і Літера, 2013. — Т. 1. — С. 503-504.
 
cyrillic

Шевченко мобілізує

 
Радіомарафон «Шевченко мобілізує» стартує в день народження поета 9 березня. З 6:00 до 24:00 твори Шевченка читатимуть урядовці, політики, діячі науки, культури, волонтери, представники громадськості, командири та бійці підрозділів Збройних Сил України, Національної Гвардії України, Державної прикордонної служби, МВС, які забезпечують виконання завдань з відновлення територіальної цілісності України в зоні проведення антитерористичної операції.

Офіційним постером радіо марафону «Шевченко мобілізує» стало зображення Тараса Шевченка у сучасному військовому екіпіруванні учасника АТО. Автором зображення є художник Вадим Печуркін.

«Цей плакатний портрет Шевченка має мобілізуючий, пропагандистський характер, що відповідає меті радіомарафону — підтримати бойовий дух захисників України словами Шевченкових творів, консолідувати українців у боротьбі проти зовнішньої агресії», — прокоментував автор постеру.

Орієнтовна кількість учасників радіо марафону — 360 осіб; кожному з яких надається 2 хвилини радіоефіру.

Щогодини у програмі радіомарафону будуть транслюватися архівні записи читання творів Шевченка за участі видатних українців, а також пісні на слова Шевченка як у класичному виконанні хору ім. Ревуцького і капели «Думка», так і у виконанні рок-гурту «Кому вниз», інших музикантів. Ведучі радіомарафону представлять нариси цікавих фактів з життя поета.

Пряма трансляція радіомарафону здійснюватиметься на каналі «Культура» Національної радіокомпанії України з включеннями на Першому каналі Українського радіо. Радіомарафон записуватиметься Національною телекомпанією України, яка забезпечуватиме прямі включення в телеефір Першого національного каналу. До висвітлення марафону також запрошені всі загальнонаціональні ЗМІ.

Місце проведення: м. Київ, Будинок звукозапису Національної радіокомпанії України (вул. Л. Первомайського, 5А).

ПРЕС-СЛУЖБА МІНІСТЕРСТВА КУЛЬТУРИ