Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Переказ про живого Шевченка. 1909 р.

 
        * * *

        Нещодавно [1909 р.] довелося мені їхати машиною з Ковеля до Бердичева. Як завсігди буває — в вагонах третього класу народу було повним-повнісінько. [...]
        Нумер «Ради» трапився якраз з закликом «Жертвуйте на пам’ятник Шевченка!»
        [...] Коли наразі чую з верхньої полиці чийсь сердитий голос:
        «І чорт його батька зна, за що то живому чоловікові отой пам’ятник здався»...
        Усі разом зі мною підвели очі на полицю, де лежала якась вже се дуже собі молода пані. Бо хоча вона була одягнута бідненько, а вже ж по-панському...
        Гадаючи, що вона може не дочула, я їй ввічливо почав толкувати, що Шевченко вже не живий, що його поховали.
        — Та знаю, знаю, — перехопила мене пані, — поховали в 1861 році, на горі біля Каніва... Кажіть комусь іншому, не мені. То тоді поховали порожню домовину, а Шевченко тоді переховувався у їдного прихильного до нього пана, а потім утік в Австрію, бо його знову хотіли посадовити у тюрму, але боячись, щоб його не віддали до Росії, якщо довідаються, що він там пише, то він вже під своїм іменням не пише, а друкує там під чужим іменням і живий отак і досі, хоч старий він вже, дуже старий...
        Звичайно — я не міг здержатись, щоб не висловити їй свого здивування, звідки у неї такі відомости.
        Пані аж розсердилася.
        — Отакої. Та я ж сама родом з Кириловки. Це ж батьківщина Шевченка, а один з моїх дядьків то навіть був трохи Шевченкові свояком через його сестру Ярину. І мені навіть чудно, що ви того всього про Шевченка не знаєте, що збираєте йому на пам’ятник гроші, коли він ще живий. Там в наших сторонах усі знають, що Шевченко живий та тільки не хоче обізватися. Але він таки колись обізветься до нас, не дурно про нього й пісеньку зложили:

                Тарас, батько наш,
                Умер на час,
                А тепер воскрес......

        Цю пісеньку у нас навіть і малі діти знають, не те що, а тут на, дивись, — вчені люди і живому чоловікові збираються ставити пам’ятника...


        Антін Лютницький. Тарас Шевченко в народних переказах // Рада (К.). — 3.VI (16.VI) 1909.
 
Tags: Матеріали
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments